Голодомор став національною катастрофою українського народу. Боротьба людей із голодом і за власне життя. Рахунок загиблих ішов на мільйони. Україна втратила чверть свого населення.
Це страшна сторінка в нашій історії, яку згадувати важко, а пам’ятати необхідно. До вшанування Дня пам`яті жертв Голодомору 1932-1933 років відбулася лекція в музеї Коцюбинського.
«Усе починалося з колективізації, курс на створення колективізації було проголошено ще Леніним, він просто не встиг втілити в життя, зробив відступ, при Сталіні почалося примусове зігнання людей у колгоспи, серія повстань… відповідна відповідь, а відтак, усе закінчилося голодомором, просто людей перетворили на рабів, а весь хліб забрали. Не звертаючи уваги на те, що і як, їм жилось, скільки жертв було і якими методами це досягалося», — кандидат історичних наук Сергій Горобець.
Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, заподіяв смерть мільйонам хліборобів. Страшнішого, здається, у світі бути просто не може, коли люди пухли від голоду вмирали та втрачали своїх дітей.
«Людей підвищували, викручували, катували, роздягали догола, водили по морозу, прикладали лід, що завгодно робили. Головна ознака геноциду – це діяння влади. Замість того, щоб допомагати людям, щоб якось їх рятувати, вони просто навпаки робили все так, щоб найбільше померло», — кандидат історичних наук Сергій Горобець.
На долю людей випало неабияке випробовування, чорна смуга в долі, битва не на життя, а на смерть. Це незагойна фізична і духовна рана українського народу, що пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь.
