«Глина така примхлива, як дівчина»: гончар з Чернігівщини – про тонкощі українського ремесла (Відео)

Відродити українські традиції та зберегти їх для нащадків. Знайомтеся, це Олексій Ященко з Чернігівщини. Приблизно два роки тому він почав створювати глиняні вироби: від простих стаканів до складніших глечиків. Таким чином чоловік відроджує традицію гончарства в Чернігові та на Чернігівщині.

«Глина – предмет такий живий: цікаво працювати, цікаво дивитися. До того ж за першою освітою я вчитель історії та правознавства. Багато поїздив, наскільки це можливо, по розкопах, то загалом форми, які можете бачити, – це те, що бачив на розкопах, трішки реконструкцією займаюся. Тобто відтворюю ті форми, які були тисячі років тому, тощо. Сам вчився, було б тільки бажання. Бо знаєте, завжди кажу: на початку ти віддаєшся глині, потім глина віддається тобі. Глина така примхлива, майже як дівчина, одразу нічого не вдасться, треба трішки попотіти, постаратися.»,- Олексій Ященко, майстер з гончарства

Процесу виготовлення керамічних виробів передувала заготівля глини. А це, запевняє майстер, займає чимало часу.

«Починається історія такого горщика, що ти береш лопату в руки. Потім вона в коритах стоїть, розмокає, відмочується. Потім її проціджуємо через сито, виходить шлікерна маса. Шлікер – це рідка глина стану сметани. Потім її заливаємо в гіпсові форми. Вона підсихає. Сохне. І от від моменту, як ти накопав глини, і до моменту, що вийшов такий горщик, минає десь півтора-два місяці.»,- Олексій Ященко, майстер з гончарства

Після підготовки глини розпочинається сам процес створення вибору. Сама ж традиція ліплення посуду на території України започаткована ще в роки до нашої ери, проте дуже розвинулася за часів Київської Русі. Тоді цією справою займалися виключно жінки, а вже з часом почали й чоловіки опановувати нове для себе заняття.

«Київська Русь – це ліплення руками на ручному колі. Якщо ж брати час козацтва – це вже плюс-мінус гарна кераміка, вона вже гончарна, як наше традиційне гончарне коло, тому там уже і форми цікавіші, і стінки більш тонкі. Якщо Київська Русь – товщина в палець, то за часів козацтва вона вже значно тонша, якщо брати ХІХ-ХХ століття, то це взагалі вже інша справа.  Найскладніше в процесі навчання – це, по-перше, правильно поставити руки, щоб вони правильно стояли, бо положення рук часто основний момент. По-друге, це центрація, якщо не вмієш центрувати, точити на гончарному колі, то нічого не вийде. Якщо товщина стінок різна, воно буде розбивати, і на тому насправді все.»,- Олексій Ященко, майстер з гончарства

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Майстер із Чернігівщини у своїх виробах відтворює давні традиції гончарства (Відео)

Відрізнялися гончарські вироби не лише способом ліплення чи формою, але й малюнками.

«За часів Київської Русі можна відстежувати паралельні лінії, їх наносили гребінцем. Мотузочку використовували. Тобто вона косичкою заплетена, вдавлювали в сам горщик, виходила таку джгутова кераміка. Це були отакі руді горщики, іноді з покриттям, іноді без. Переважно для місцевого бідного населення. Це були звичайні горщики, які всередині навіть не були покриті.»,-  Олексій Ященко, майстер з гончарства

Після створення виробу на гончарному колі йому дають час, аби він підсох, а вже потім випалюють. Олексій Ященко робить це у власноруч змайстрованому горні за температури 1000 градусів.

 «Дивився. Читав. Вивчав конструкцію горнів. Сам у селі горн змайстрував за технологією часів Київської Русі. Тому загалом це був такий попередній досвід, що наклався на реалії сьогодення, і в результаті вийшло те, що маємо.»,- Олексій Ященко, майстер з гончарства

Наразі в Україні залишилося небагато гончарів, тому це ремесло потребує значної уваги, оскільки в наших традиціях – наша історія, яку ми маємо зберегти. Сам Олексій Ященко є керівником студії кераміки у КЗ «Обласний центр народної творчості», де і створює свої вироби.

Журналіст: Оксана Замятіна

Оператор: Сергій Бутько

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv