Голодомор-геноцид на Чернігівщині: жахливі історичні факти та паралелі з сучасністю (Відео)

Голодомор 1932-33 років – загальновизнаний акт геноциду українського народу. Національна трагедія була штучно організована керівництвом комуністичної партії радянського союзу та союзним урядом. Достеменно невідомо, скільки людей було замордовано голодом, утім, рахунок іде на сотні тисяч. Історик Сергій Бутко розказав, якими ці роки були для Чернігівщини та які історичні паралелі варто провести між цією подією та сучасністю.

«Перш за все, варто згадати, що Чернігів як територіальна одиниця був створений 15 жовтня 1932 року. Мета якраз була – організація голодомору-геноциду. Тобто приборкання селянської маси населення, аби люди перетворилися на слухняних рабів комуністичної імперії. Чернігівська область була створена не зовсім в історичних кордонах Чернігівщини. Тому що, наприклад, Стародубщина і оці північні райони були передані ще у 1919 році в склад російської федерації. Це була спеціальна політика російських більшовиків. Якщо брати, наприклад, південні райони, наприклад, Прилуччину, то вона історично належить до Полтавщини. Тобто вони зробили таку суміш. Жодних історичних, економічних, соціальних серйозних аргументів не було», — Сергій Бутко – історик, представник Інституту національної пам’яті.

Достеменно досі невідомо, скільки українських життів на теренах Чернігівщини забрала кістлява рука штучного голодомору. Рятуючись від смерті, люди намагалися тікати на росію та білорусь, адже там трагедія не мала таких масштабів, утім, у голодній агонії помирали в дорозі.

«Ми не знаємо, скільки людей, які проривалися, поховані на дорогах, на підходах до Чернігова, Ніжина, Прилук. Скільки людей загинуло під кордоном. Ця трагедія дуже велика. Я наведу такий приклад: село Іванівка під Черніговом, через нього ми їздимо до Києва. Спершу місцеві люди, в яких була стерта пам’ять про голодомор, потім документально було доведено, що в селі був голодомор, люди були вбиті голодом. Але в пам’яті людей залишилося, що масово помирали ті, хто проходив через село. Кількість цих людей ми порахувати не в змозі. Ми навіть не знаємо, як нам це обраховувати. Відома кількість загиблих унаслідок голоду-геноциду на Чернігівщині жахає», — Сергій Бутко – історик, представник Інституту національної пам’яті.

Для повного усвідомлення глобальності трагедії пан Сергій проводить паралель із загиблими під час Другої світової війни.

«Коли ми говоримо, що від 230 до 260 тисяч людей загинули в межах сучасних кордонів Чернігівської області, поставимо собі, можливо, дурнувате, можливо, підле запитання: це багато чи мало? Все можна зрозуміти в порівнянні. За 9 чи 10 місяців голодомору загинула така кількість людей, тоді як під час нацистської окупації (1941-1943 рр.), за даними радянської статистики, загинули 127 тисяч людей. До цього додаємо кількість воїнів, уродженців Чернігівщини, які загинули на фронтах Другої світової війни із 22 червня 1941 року до 9 травня 1945 року – цифра становитиме 134 тисячі загиблих людей. Це повний шок, коли за 9 місяців голодомору в мирний час загинуло приблизно стільки ж, скільки за часи війни», — Сергій Бутко – історик, представник Інституту національної пам’яті.

Проводячи історичні паралелі в політичному устрої російської федерації, пан Сергій наголошує, що майже жодних змін не відбулося. Фактично держава-агресор досі керується радянською стратегією. Це яскраво простежується в подіях широкомасштабного вторгнення.

«Коли ми говоримо про голодомор-геноцид на Чернігівщині, зараз і останні всі дослідження, і сучасна війна повномасштабна показують, що нам ще доведеться переосмислювати той голодомор, тому що політика загалом одна і та сама, по-перше. А по-друге, геноцид значно ширше поняття, ніж вбивство людей голодом», — Сергій Бутко – історик, представник Інституту національної пам’яті.

Історія циклічна. Її властивість – повторюватися. Саме тому знання історії сьогодні – найпотужніша зброя для українців.

Журналіст: Таліна Тарасенко

Оператор: Сергій Бутько