«Я на машині було зерно возила, а він водієм. Він так причепився, причепився. Почав приділяти увагу. Ми тодіякось познайомились, і через 4-5 місяців вже і весілля згуляли», — Тамара та Анатолій Матюхи, жителі с. Ягідне.
Він із Скорінця, а вона із Вікторівки. Анатолій та Тамара більшість років свого подружнього життя провели в селі Ягідне на Чернігівщині. Тут вони на роботі познайомились, тут і будували своє життя.
«Ми там трохи пожили в Скоринці. А потім перейшли в Ягідне. Нам тут квартиру дали. Ми роки три в квартиріпожили. А потім почали будувати будинок. Ми за три роки збудували собі будинок», — Тамара та Анатолій Матюхи, жителі с. Ягідне.
За 49 років спільного життя родина нажила гарне господарство, збудували великий будинок для всієї родини. А вона в них не маленька – дві доньки, четверо онуків. Здавалось, що ще треба.
«Жили так, як і всі люди. Працювали. Я була водієм. А тоді в магазині працювали. Жили, як усі люди, жили.Дбали, щоб усе було у хаті. Получку він приносив віддавав. Я керувала. Дбали, працювали, не лінувались. І город, і на полі оброблявся, і тут оброблявся», — Тамара та Анатолій Матюхи, жителі с. Ягідне.
Лютий 2022 року. Подружжя Матюх з нетерпінням чекали доньку із-за кордону.
«Приїхала якраз 20 лютого у відпустку, у мами 24 день народження. Приїхала привітати і побути вдома. Бо дітибули тут. 24-ого так і почалось», — Тетяна Матюха, донька подружжя.
Такий особливий день для родини приніс їм, як і багатьом українцям, багато горя.
«Як бачите «освободітєлі» прийшли і «освободілі». За хатою у нас був штаб, там вони і окопи нарили. Ми туди не ходимо за город. Ми боїмось, бо там були землянки у них. У нас погріб був повний, у нас господарство було, у нас свині були, у нас кури, гуси були, у нас кролі були таківеличезні. А ви мені, кажу ось цей сухпайок принесли, а жити мені де? Я її будувала. Ніхто нам не допомагав. Ні мої батьки, ні його, бо в нього їх нема. Кажу: а ви прийшли спалили. Ви – «звєрі самі натуральні», — Тамара та Анатолій Матюхи, жителі с. Ягідне.
«Ми сюди прийшли, нас батько привіз із дітьми. А вони лишились там. Їх загнали в погріб, а самі там жили в хаті. На другий день ввечері в 17.00 почули дим. Батько вийшов. Каже: хата горить. У мами шок. Цукру мішок тягла. Відро борошна витягла. А так все до тла під фундамент. І їх тоді повели туди в підвал», — Тетяна Матюха, донька подружжя.
Тоді, в 2022 році, школа в Ягідному стала штабом військ окупанта, а її підвал – концтабором для жителів села. Будинок родини Матюх був повністю знищений. Зараз вони змушені в 5-тьох жити в гуртожитку. Стіни та дахбудинку минулого року допомогли відновити волонтери. На тому все і закінчилось. Війна вплинула на здоров’я подружжя.Тепер вони не мають, ані сил, ані фінансів на відновлення житла.
«Зробіть же щось. Нам же ж жити ніде. Ми сидимо там в гуртожитку один на одному. Треба в першу чергу зробити так, щоб людині, де було жити. Я не кажу, що євроремонт зробіть. Мені що-небудь зробіть, щоб я могла прийти і жити. Щоб я не ходила, не плакала сюди», — Тамара Матюха, жителька с. Ягідне
Ось так за кілька днів окупанти зруйнували щасливе життя цієї родини, не залишивши нічого, що наживалось півстоліття.
Журналіст: Оксана Замятіна
