«Нотатки блокадного Чернігова» – так назвав свій щоденник війни чернігівець Владислав Пархоменко. З перших днів він почав робити записи, в яких описував головні події дня, буденні справи та свої відчуття і переживання. Поки в місті була електрика, робив це на свої сторінці у Фейсбуці, а коли її не стало – почав писати від руки.
«Ще до початку повномасштабного вторгнення було зрозуміло, що фактично війна вже висить у повітрі. Тому що оці всі навчання рано чи пізно могли призвести до жахливих подій, які, на жаль, сталися 24 лютого. І я як історик відчував, що треба готуватися до найгіршого», — Владислав Пархоменко, чернігівець.
Майже одразу для себе він ухвалив рішення – до останнього залишатися в місті.
«Ще з першого дня я дав собі слово, що я з Чернігова нікуди не виїжджатиму. Тому що це моє рідне місто, і якщо буде така потреба, то необхідно ставати та боронити його. Оскільки я працюю вчителем, то мені особисто важливо було пережити кожен день, щоб мати потім змогу розповісти дітям про ці всі події, які відбувалися. І це дуже важливо, я собі поставив таку мету – записувати щодня всі події за лютий і березень», — Владислав Пархоменко, чернігівець.
Владислав пригадує, найважчими були дні обстрілів у перші тижні, особливо бомбардування вулиці Чорновола.
«Це, мабуть, був один із найчорніших днів для Чернігова. Того дня я хотів піти здати кров для наших бійців, це неподалік того місця, де сталася ця жахлива подія. Але якраз того дня звернулися люди з проханням підготувати покришки для хлопців на блокпостах. Ми у своєму дворі почали викопувати їх. І це, можливо, мене і вберегло», — Владислав Пархоменко, чернігівець.
Занотовував він і перебіг звичайних щоденних справ. Адже по хліб доводилося стояти по чотири години в черзі. А на власному велосипеді він перевозив по 20-30 літрів води щодня, аби мати хоч маленький запас. З відходом рашистів з області цю справу він не покинув, та сподівається якнайшвидше зробити запис про нашу перемогу.
«Фактично цей щоденник ще не завершений, бо війна триває й досі. Одного дня, сподіваюся, це буде дуже швидко – останній запис у цьому щоденнику буде присвячений саме перемозі над рашистами. І завдячуючи нашим хлопцям зі Збройних Сил України, я сподіваюсь, що так і буде», — Владислав Пархоменко, чернігівець.
У майбутньому планує, що спогади зі щоденника можна буде надрукувати та видати невеликою збіркою про блокадний Чернігів і події російсько-української війни.
Журналіст: Марина Кирієнко
Оператор: Сергій Бутько
