— Коли ми йшли цим полем, повз нас пролітали кулі, навіть чутно було… і такі гарячі кулі. Німці по нас стріляли.
Так у далекому 43-му тікала від нацистів Ганна Мороз. Тоді вона була 8-річною дівчинкою, яка разом із тіткою та сестрою-немовлям намагалася врятуватися від окупантів, корі прийшли та спалили їхнє село Мокрі Велички, що на Ріпкинщині. Бачила Ганна Миколаївна, як горіла і їхня хата.
«І коли нас вели, я так налякалася цього вогню, і білки очей стали жовті, і я перестала бачити. І мене якась шептуха в іншому селі відшептала й усе минулося. Такі чутки були, що кидають дітей у вогонь,я цього налякалася. А такий вогонь йшов, може, метрів на 100 чи на більше. А хата горить, і солом’яний дах, і сарай. І все горить», — дитина війни Ганна Мороз.
Ганна Миколаївна згадує, що коли люди тільки дізналися, що до села підходить ворог, то всі поховалися в окопах. Але нацисти вигнали звідти населення. Жінок залишили в селі, а всіх чоловіків повели на розстріл. Їх вбивали вистрілом впритул. Перед смертю знімали найкращий одяг і взуття.
«І коли вже застрелили мого діда, йому куля пройшла через шию у скроню, то батько домовився ще з трьома чоловіками, що тікатимуть у ліс. Хоч уже й вб’ють, але хоч не в упор.Ну, вистрелили і батька поранили в ногу. І коли він уже в окіп прибіг, то в чоботі було повно крові», — дитина війни Ганна Мороз.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Спогади жертви Голокосту: в Чернігові виступали жертви кривавих репресій
Історики кажуть, що окупація Чернігівщини тривала з 1941 до 1943 року. За цей час нацисти встигли знищити щонайменше 63 населені пункти та понад 50 тисяч мирних людей. За словами дослідників, тоді в нацистів існувало правило – за 1 німецького військового мали вбити від 20 до 100 мирних людей.
«Коли розгорнувся активний партизанський рух,то одна з форм помсти – це було вбивство, наприклад, у селі, чоловічого населення. От, приміром, коли з‘єднання Федорова повернулося з Брянської області та почало збирати продовольство для свого з‘єднання, а також проводити бойові акції, то одразу в чотирьох селах почалися розстріли саме чоловічого населення», — історик Сергій Бутко.
Чернігівщина входила до військової зони окупації, що належала групі армій «Південь». Тому на території області була менше задіяна нацистська ідеологія, але дії військового командування були жорсткішими. Найчастіше нацисти використовували надзвичайну міру покарання, яка в їхніх офіційних документах називалася «помста та залякування».
«Розстріл чоловічого населення – це була ще м‘яка форма покарання. Найбільш жорстоко – це було як у Корюківці. Знищення населеного пункту разом з усіма мешканцями», — історик Сергій Бутко.
Та, попри дії окупантів, родині Ганни Миколаївни дивом вдалося врятуватися. Зараз вона зі сльозами згадує дитинство в окопах і голодні роки війни в нашвидкуруч збудованій оселі зі зрубу.
Журналіст Ольга Лазун
Оператор Дмитро Дриганов
