«Танго нескореності»: єдиний мистецький простір Чернігівщини презентував свою нову відеороботу (Відео)
«Мій Чернігів. Танго нескореності» – історія незламності українського міста в одній відеороботі. Відео створене в межах проєкту «Єдиний мистецький простір Чернігівщини». Музику до пісні створила народна артистка України Марина Гончаренко. Слова написала Галина Петрова, сидячи в підвалі, коли місто перебувало в облозі.
«Коли вперше я прочитала вірші, які мені прислала моя колега і товаришка Галина Петрова, то, звісно, той щемний біль, який був закладений у тих словах, він перегортав усе всередині тебе, перегортав усе в тобі, і серце, безумовно, стискалося від того, що відбувається з нами, відбулося і ще все це триває», — Марина Гончаренко, народна артистка України.
Робота над відео тривала майже рік. Прем’єра твору відбулася 22 вересня. Особливою подією стало те, що до створення відеороботи долучився видатний український письменник Василь Шкляр, слова якого вибрані лейтмотивом цієї роботи.
«Сама відеоробота налічує три такі собі складові. Це історія Чернігівщини, що містить таку певну інтелігентність, історичну спадщину, йдеться про видатних постатей, які дотичні до Чернігівщини. Друга лінія – це сучасність, і власне Марина Гончаренко своїм твором, своєю нескореністю – як уособлення всіх митців Чернігівщини. І третя лінія – це от гість Чернігова, спостерігач, який приїхав перейнятися болем Чернігівщини і побачити цю нескореність. Це власне Василь Шкляр», — Оксана Тунік-Фриз, керівник проєкту, режисер проєкту.
У відео взяли участь актори Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка, артисти академічного симфонічного оркестру «Філармонія», Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм у складі струнного квартету, а також інші актори та музиканти Чернігова.
«Якщо ви звернули увагу, то ми не використовували державну символіку, у нас не було військових у кадрі, хоча військові в кожній секунді цього твору. Чоловік Марини Гончаренко зараз перебуває на фронті. Багато наших учасників проєкту, фактично, напевно, всі, – це волонтери, які допомагають військовим з 14-го року. Для нас це дуже важливо. Але ми як митці намагалися іншими засобами сьогодні показати той біль, який переживає Чернігівщина, і показати нескореність, незламність нашого народу», — Оксана Тунік-Фриз, керівник проєкту, режисер проєкту.
Відео було зняте до страшних подій 19 серпня. Над ним, окрім музикантів та акторів, працювала велика команда. Ми поспілкувались із людьми, які безпосередньо брали участь у створенні цієї відеороботи. Запитали, чим надихалися, як творили і як оцінюють результат.
«Натхнення було через прослуховування пісні, через саме розуміння наявних локації, саму глибину пісні. Через це ти надихаєшся. І вже продумуєш, що має бути. Я робила макіяж – грим, ще є в проєкті перукар, яка робила зачіски. Свої були процеси, і ми разом у колаборації, в нас така була творча синергія», — Віола Ломоса, мисткиня по гриму.
«Це дуже цікавий взагалі проєкт для мене особисто, тому що тут я можу проявлятись як творчість. На майданчику ми працювали дуже злагоджено з відеооператором, із керівником по світлу, всі ці спецефекти тощо. Скажемо так, на самому майданчику відбувалася творчість, а не робота», — Ірина Бринза, фотограф.
«Якщо так умовно кажучи, ця музична робота нагадує гімн Чернігова. По суті, в нас не було таких складнощів на зйомочному процесі. Все робилося на одному такому диханні. І я вважаю, що, по суті, робота в нас вийшла дуже цікавою», — Сергій Ломоса, оператор-постановник проєкту.
«Важливість цього проєкту очевидна. Тому що те, що відбувається в нашій країні, і те, що сталося з нашим містом, не може не відгукнутися в душах людей, тим більше, в душах митців», — Марина Гончаренко, народна артистка України.
Сьогодні дуже важливо підтримувати та розвивати українську культуру. Саме подібні проєкти надихають на боротьбу, закликають до нескореності та вселяють віру у краще майбутнє.
Журналіст: Оксана Замятіна
Оператор: Сергій Бутько
