У Чернігові відбувся круглий стіл за участі істориків і громадських активістів. На ньому учасники ділилися своїми дослідженнями про злочини окупантів на Чернігівщини під час Другої світової війни.
«У вересні 1941 року німецькі війська якраз захопили Чернігівщину. І вже вигнання німецьких військ якраз теж у вересні 1943 року. Тобто два роки окупації. За підрахунками радянських слідчих, була створена комісія, у 1943-1944 році, вони порахували, що загинули під час цих двох років окупації понад 127 тисяч людей», — Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області.
За часів Другої світової війни на Чернігівщині активно діяв партизанський рух, що боровся проти окупантів.
«Нацисти рахували за своєю логікою: за одного вбитого нацистського солдата – від 20 до 50 розстрілювали мирних мешканців, як відплату, за офіцера – 100. Після розгрому німецьких військ під москвою там була розгромлена 2-га угорська армія, і її залишки якраз перемістили в тил і вони прийшли на підсилення. Наприклад, на територію Чернігівщини. Тут було друге угрупування угорських військ, яке представляла 105-та легка дивізія. Вони якраз були додатковим інструментом, щоб протистояти партизанам, щоб утримувати нацистську владу на території області», — Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області.
Окупанти не лише цинічно розстрілювали мирних жителів, але й спалювали цілі міста та села.
«У місті Сновську створюється збірний каральний загін. Ним керують співробітники зондеркоманди 4А. Що це за фахівці-кати? Я можу сказати лише одне: це організатори розстрілу євреїв у Бабиному Яру 29, 30 вересня 1941 року. А потім у листопаді 1941 року – організація розстрілу євреїв у Чернігові. Тільки на теренах Чернігівської області повністю або частково спалили 63 села. При чому повністю в Чернігівській області, повністю, дотла, спалили 33», — Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області.
Найбільшою серед таких видів злочину в окупованій Європі стала Корюківська трагедія. Тоді за три дні – 1, 2 і 9 березня 1943 року – місто спалили дотла, а його населення, приблизно сім тисяч, вбили.
«На другому місці – це Носівщина, село Козари. Там теж 3908 людей знищено. Цей злочин – другий серед злочинів у часи Другої світової війни в Європі», — Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області.
«Нацистське зло не просто не було покарано, воно існує й сьогодні. Вони скоїли багато злочинів на території Чернігівщини і загалом на теренах України. Але через поблажливість їх так і не покарали. У Чернігові відбувся процес: було засуджено 13 угорських офіцерів, 3 – німецьких. Але дуже швидко угорців реабілітували», — Олександр Ясенчук, громадський активіст.
Злочини окупантів у часи Другої світової війни в Україні та зокрема на Чернігівщині потребують докладнішого дослідження, оскільки багато років ці теми замовчувалися для суспільства.
«Зараз ми почали досліджувати це питання і виявилося, що Корюківська трагедія, хоч про неї багато говорять, але є малодослідженою. Величезний пласт документів розкиданий по різних виданнях, вони не оприлюднені, ще більше документів не досліджені власне у військовому архіві в Будапешті. Це був злочин проти людяності. І як відомо, ці такі злочини не мають строку давності», — Олександр Ясенчук, громадський активіст.
Завдяки круглому столу відкрилися нові подробиці злочину окупантів на Чернігівщині під час Другої світової війни. Тому історики та громадські активісти в майбутньому планують видати збірник досліджень тих злочинів різними мовами, аби про тодішні події дізнався весь світ.
Журналіст: Оксана Замятіна
Оператор: Сергій Бутько
