Корюківка на Чернігівщині стала місцем найбільш кривавої розправи над мирними жителями в часи Другої світової війни. Тоді з небаченою жорстокістю за три дні було вбито майже 7000 ні в чому невинних людей.Ідентифіковано лише 1500 людей. Цюжахливу історіюрадянська владазамовчувала багато років. І лише 2013 року зусиллями Українського інституту національної пам’яті було встановлено організаторів масових знищень мирного населення в місті Корюківка.Тоді до карального загону входили, окрім німців, військовослужбовці105-ї легкої угорської дивізії та співробітники допоміжної окупаційної поліції.Саме загони угорської жандармерії за наказом генерал-лейтенанта Алдя-ПапаЗолтанаЙогана, уродженця Будапешта, жорстоко вбили тисячі дітей, жінок, чоловіків…
А передумовою цього був партизанський рух, що існував на теренах області.
«Десь на початку лютого 1943 року на Чернігівщину з Брянщини повертається Чернігівське обласне партизанське з’єднання на чолі з Олексієм Федоровим. Розмістилися вони в корюківських лісах. Це приблизно за 15 км від населеного пункту. І партизанів було десь 2-2,5 тис.», — Леся Світловська, завідувачка експозиційного відділу Чернігівського історичного музею ім.В.Тарновського.
Нацисти починають проводити каральні акції проти мирного населення,зокрема починають арештовувати активістів, членів сімей партизаніві вбивати їх.
«Розвідка принесла звістку в партизанське з’єднання, що в Корюківці у в’язниці перебувають сини одного з партизанів – Феодосія Ступака, а його дружину напередодні розстріляли. Виконувач обов’язків командира партизанського з’єднання Попудренко вирішив провести операцію зі звільнення в’язнів. Безпосередньо операцією командував Дмитро Рванов. Операція зі знищення гарнізону в Корюківці була успішною. В’язнів вдалося звільнити. За офіційними даними, 97 в’язнів, свідки кажуть, що було приблизно 50-70 в’язнів. Але під час цієї операції загинув Феодосій Ступак», — Леся Світловська, завідувачка експозиційного відділу Чернігівського історичного музею ім.В.Тарновського.
Так мирне населення опиняється між окупантами та партизанами. Тоді і був відданий наказ знищити невинних. Тоді партизани не стали на захист мирного населення.
«Приїхав каральний загін доКорюківки – це десь 300-500 осіб. До цього карального загону входили німці, входили угорці та входили поліцаї. Корюківка була оточена. І жителів під приводом того, що перевірятимуть документи, почали зганяти до громадських місць, до великих хат. По 50, по 100 людей. І там почали просто розстрілювати», — Леся Світловська, завідувачка експозиційного відділу Чернігівського історичного музею ім.В.Тарновського.
500 людей було вбито лише в одному місцевому ресторані.
«Ці місця масового знищення людей почали підпалювати. І Корюківка запалала. Інша частина карального загону просувалася, починаючи від околиць і до центру. Заходили буквально в кожну хату, в кожен погріб, у кожен сарай і розстрілювали людей», — Леся Світловська, завідувачка експозиційного відділу Чернігівського історичного музею ім.В.Тарновського.
Корюківська трагедія – це жорстоке вбивство українців. Винних у цьому злочині не покарано і досі.
«Ця акція тривала 1 березня з 9 до 17 – робочий день. Потім карателі сіли та поїхали доСновська, 2 березня повернулися, допалили Корюківку, знову розстрілювали людей, які залишилися. Каральний загін окупантів повернувся 9 березня. Якраз до 9 березня люди, яким вдалося врятуватися, повернулись до домівок, шукали, що залишилось від їхнього домашнього скарбу. Можливо, комусь не було де жити, тому повернулись. Каральний загін приїхав і знову розстріляв тих, хто залишився», — Леся Світловська, завідувачка експозиційного відділу Чернігівського історичного музею ім.В.Тарновського.
Три дні: 1, 2 і 9 березня 1943 року. Три дні знадобилося жандармам, аби знищити ціле населення Корюківки. Три криваві дні в історії міста, країни, світу.
Журналіст: Оксана Замятіна
Оператор: Сергій Бутько
