Мистецтво завжди було не тільки відображенням світу, але й виразником індивідуальності. Серед різної палітри творчості є графіті-художники, які вирізняються надзвичайною майстерністю та здатністю створювати сюжети, що виходять за межі звичайного бачення. У Чернігові від початку повномасштабного вторгнення з’явилася спілка графіті-художників, які почали малювати символічно-патріотичні зображення на підтримку міста-героя Чернігова, Азовсталі, Херсона, Національного спротиву та комунальників.
«Нас четверо. Команда сформувалася під час активних бойових дій у Чернігові, бо я з товаришем, який малює, приїхали до Чернігова, через зруйнований міст залишилися, хотіли допомагати своїм рідним, на тлі цього, коли вже була знята облога, почали малювати. Так вийшло, що серед нас була людина, яка дуже гарно малює – Дмитро, він у нас багато в місті малює, також був мій товариш «Світ», який, на жаль, загинув на війні, він займався якраз каліграфією, всі шрифти продумував, як це буде компонуватись. І я з товаришем, які все малюють. У такому ключі в нас така маленька команда вийшла», — Андрій – художник графіті.
Графіті – це мова спілкування художників, але кожен митець виокремлює для себе роботи, які набувають великого значення.
«Так, звісно, є малюнки, які нам подобаються, це правильно саме графіті-малюнки, це не загальні настінні об’єкти. Так, вони є, їх важко побачити, оскільки все, що ми малюємо, воно на занедбаних будівлях або на парканах, бо їхати треба на машині або на велосипеді, а це довго», — Андрій – художник графіті.
Андрій розповів, як із командою вибирали місця для графіті.
«Були люди, які хотіли намалювати саме цей малюнок. Це ми. До нас звернулася людина, яка була замовником цього малюнка, хотів намалювати щось патріотичне та гарне на цій стіні, якраз наші бажання зійшлися. Це чиясь будівля, то треба отримати дозвіл. Всі інші роботи ми просто малювали, тобто прийшли, зробили і все. Якби виникали якісь проблеми з поліцією або комусь щось не подобалося, то, безумовно, вирішували б на місці, в законному порядку», — Андрій – художник графіті.
Мистецтво завжди було джерелом незалежності та творчості. Однак попри найкращі наміри, митець часто відчуває осуд і непорозуміння суспільства.
«Так, безперечно, ми з цим стикаємося, оскільки є люди, яким не подобається, є люди, яким подобається, знаєте, як сусіди в будинку, нібито всі люди однакові, але кожен має власну думку. Ми завжди з цим стикаємося, навіть коли тут малювали, хоч би що де малювали, є люди, які дорікають: «Що ви тут малюєте?! Хто вам дозволив?! Це хто?! Це що?! Нащо воно треба?! Зараз сюди прилетить, якщо будете малювати» Це у воєнний час, а якщо до вторгнення, то часто було, що малюєш у чорта на рогах, проходить бабуся і починається: «Ой, зараз поліцію викличу, що ви тут робите?!», а потім йдуть її родичі або просто люди і кажуть: «Ой, дуже круто. Дайте ваші контакти. Ми хочемо в себе щось намалювати», потім фотографуються поруч. Думки різні», — Андрій – художник графіті.
Андрій поділився з нами своїми почуттями стосовно майбутньої творчості.
«Моя особиста творчість. Я малюю для себе і роблю все для себе, тобто буде бажання – буду творити, не буде бажання – не буду малювати. Але зараз через те, що мій близький товариш загинув, другий пішов захищати нашу країну на фронті, знаєте, от ідеш малювати і лінія не йде. Тому що ти розумієш: ти завжди з цими людьми ходив малювати», — Андрій – художник графіті.
Графіті не лише прикрашають стіни, вони розповідають історії, акцентують нашу увагу на важливих питаннях і дають нам змогу побачити світ навколо нас із нового ракурсу.
Журналіст: Іра Пономаренко
Оператор: Сергій Бутько
