Випускний на руїнах: чернігівські випускники – про свято, яке не відбудеться (Відео)
«Взагалі я чекала на випускний, я дуже сильно хотіла вдягнути цю сукню, станцювати цей вальс і випуститися. Для мене це було дуже важливо, адже це початок чогось нового. Це таке закінчення минулого, дитячого і початок нового дорослого, тому я дуже довго мріяла про це і дуже хотіла», — Анастасія Науменко – випускниця школи №34.
Тепла липнева пора за мирного життя для випускників ставала часом зворушливого прощання зі шкільним життям. Останні іспити, прощальний вальс і омріяний випускний вечір.
Цьогоріч усе зовсім інакше: замість того, аби зустрічати свій перший дорослий світанок, учорашні школярі споглядають згарища війни.
«Я дуже чекала на цей випускний, адже в 9 класі в нас теж не було випускного. Та сталося так, що 24 лютого російська армія вторглася в нашу країну і залишила нас без випускного нашого», — Іванна Соловей – випускниця школи №34.
Але здатися – варіант не для українців. Добре усвідомлюючи, що в них не буде випускного, школярі зрозуміли – світ має почути та побачити українських випускників, у яких відібрали мрію.
«Взагалі це все було несподівано, моя подруга прислала мені історію цього фотографа, що днями відбуватиметься така фотосесія. Мені дуже сподобалася ця ідея, я одразу написала всім своїм однокласникам, аби ми всі зібралися. І отак виникла ідея цієї фотосесії», — Анастасія Науменко – випускниця школи №34.
Аби втілити в життя ідею, фотограф приїхав з Івано-Франківська. Побачене тут шокувало його. Та найбільше вразило те, як трималися випускники.
«Діти насправді, на мій подив, не здавалися переляканими або якимись сумними. Може, лише при мені. І поводилися так, як усі школярі. Але для мене це було ніби у відеогрі, де садочки, в яких бавляться діти, а на тлі – зруйновані будинки», — Станіслав Сеник – фотограф.
Знімки чернігівських випускників облетіли весь світ. Біла стрічка з написом «Випускник» на тлі руїн житлових будинків, знищених російськими ракетами.
«Ці фотографії – історія, в майбутньому через 10-15 років у них з‘являться свої діти, вони зможуть показати їм ці фото. Я вважаю, що це дуже важливо, бо якби наші бабусі та дідусі показували нам фотографії з Голодомору, певне, ставлення до росії було б зовсім інше», — Станіслав Сеник – фотограф.
У цих дітей вкрали можливість повноцінно попрощатися зі шкільним життям. Проте віру в перемогу відібрати в українців неможливо.
Журналіст: Таліна Тарасенко
Оператор: Сергій Бутько
