Знищення держрегулювання цін на продукти «прибере корупцію та створить конкуренцію» — економіст Кушнірук (Відео)

Кабмін затвердив пілотний проект скасування державного регулювання цін на продукти харчування, що почнеться 1 жовтня 2016 року і закінчиться 1 січня 2017 року.

Наслідками таких змін ми поцікавились у столичного економіста Бориса Кушнірука.

— Я ставлюсь до цього рішення доволі позитивно. Як показує досвід, будь-яке державне регулювання передбачає, що ціни зростають швидше, аніж ціни, які функціонують самі по собі. Чому? Фактично тому, що виникає монополія. Бюджет виділяє на це відповідні дотації. Це призводить до того, що виникає така ситуація, коли вигідно в межах цих монополій штучних фактично завищувати ціну. Це по-перше.

По-друге, якщо починається контроль за цінами, за визначення собівартості ціни, це теж створює величезні можливості для завищення, для зловживання. Такі зловживання ні до чого, окрім корупції, не призводять.

Як показує досвід, ціновиробники, створюючи продукцію, беруть до уваги 3-4 сегменти. Ну, наприклад, для малозабезпеченого населення дешеві продукти, для середньозабезпеченого та високозабезпеченого – інші. І для кожного сегмента виробники випускають свої види продукції, і, якщо це малозабезпечені, то виробники розуміють: якщо для цього сегмента завищувати ціну, то їх конкуренти обійдуть.

Чи можуть зростати ціни? На мою думку, може відбутися незначний сплеск одразу після введення вільного регулювання – від 3 до 10 відсотків, але протримається місяць-два. Ті, хто спробує завищити ціну, постане перед проблемою втрати продукції.

Якщо брати Київ, то соціальні стандарти фактично має тільки «Київхліб» – лише йому потім дається дотація. А якщо цим займатимуться всі, то доволі швидко ціни почнуть повертатись у рамки певних можливостей тих незабезпечених верст населення. Людина буде купувати не півхліба, а в інших виробників. Бо вони становитимуть конкуренцію на цьому ринку.

Тому я ставлюсь до цього рішення позитивно. Воно прибирає корупцію, створює конкуренцію на ринку і зменшує просто видатки на функціонування всієї цієї системи. Якщо державі вже треба підтримати якісь малозабезпечені версти населення, то краще дати їм можливість купувати якісні продукти харчування.

Монополісти не зникнуть, зростатиме конкуренція і не виникатиме штучна монополія виробництва.