55-річний Микола Деркач — з села Пам’ятне Печівської сільради на Борзнянщині. Колишній залізничник. Помер 5 квітня, у неділю, о пів на п’яту дня. Розтин не робили. Ховали на другий день, у понеділок. На практично безлюдному цвинтарі.
— Отримали припис, щоб максимум 10 осіб було на кладовищі, — говорить Печівський сільський голова Юрій Денисенко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині від коронавірусу помер чоловік
— Не змогла навіть на кладовище піти, — плаче вдова Світлана Деркач, — бо я на самоізоляції. Свекруха не змогла. Сестра двоюрідна була — у масці, перчатках. Привезли без двадцяти дев’ять вечора. На початку десятого сестра дзвонить, що вже хлопці закопують. Забрати можна було і вранці. Привезти не могли у село! Усі відмовляються! Спасибі, з Ніжина хлопці допомогли.
Микола Деркач — той самий пацієнт, який утікав з Борзнянської лікарні. У ніч з третього на четверте квітня його знайшли та повернули поліцейські та медики. Про це повідомляла поліція Чернігівської області.
— «Думав, що на свіжому повітрі буде краще», так він пояснював — говорить Тетяна Стовба, очільниця Борзнянської центральної районної лікарні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Втік з лікарні, потім помер: стали відомі нові подробиці про першого загиблого від коронавірусу на Чернігівщині
— Казав: «Ви знущаєтеся з мене». Не довіряв медикам, — зітхає Світлана Деркач.
30 березня Микола Деркач поїхав у борзнянську лікарню. Перед цим звернувся до сімейного лікаря. Поставили діагноз — двостороння пневмонія. У лікарні 30 березня зробили тест. Тест не показав коронавірус. Поклали у терапевтичне відділення. Ставало усе гірше. Зробили іще раз тест 3 квітня — показало, що коронавірус є. (Може коронавірус приєднався у лікарні? Адже там, в інфекційному відділенні 1— іще п’ятеро з «короною»). Узяли мазок з горла, на аналіз, відправили у лабораторію, в Чернігів. Діагноз підтвердився.
— Як сказали «корона», його вантажать на каталку, — згадує дружина. — Щоб везти з терапії у інфекційне. А воно ж нерви, хвилювання. Я його заспокоюю:; «Колю, усе буде добре, просто в інше відділення переводять». Потримала його за руку: «Колю, кріпись». А він переляканий. Він мнітєльний такий, — плаче. — Як у жовтні каміння в нирках дробили, переживав, колотило його. І тепер так було, тремтів увесь.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Померлих від коронавірусу ховатимуть «по-особливому»
Я поїхала додому. А медсестра мені дзвонить о 23.30: «Нема вашого чоловіка. Тільки тапки біля ліжка». Я дзвоню. Він поза зоною. Аж пів четвертого ранку додзвонилася: «Колю, де ти?!» А він, чути, важко дихає: «На полі». Питаю: «Де на полі?
На виїзді, як на Крути, чи деінде?» Шепоче: «Не знаю». Я подзвонила в лікарню. Знайшли його на полі, як на Шаповалівку їхати.
Це жах. Всі кажуть, що це не «корона». Перший раз по тесту нема, другий — є. Як так може бути? Було нам у Чернігів їхать, так жалкую про це… Він би жив. Він такий мені рідний.
Я сирота. Мої батьки рано загинули.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Двох людей, які одужали від коронавірусу, виписали з лікарень на Чернігівщині
— Звідки взялася біда?
— Не знаю. У Ніжин недавно їздив, сумку передавав доньці. Не знаю. Стонадцять версій. 37 з половиною років на залізниці проробив (пішов на пенсію, ще й року нема). Ходив, хапав холодне повітря. Хворів багато. Я ж не буду кожному розказувати, скільки ми лежали у лікарнях. А тепер він просто згорів.
— Виникла гостра дихальна недостатність, — пояснює Тетяна Стовба. — Супутні хвороби були. По серцю, судинах. Вірус спричинив тяжке ускладнення. Розвинулася пневмонія. Вона не чисто вірусна. Приєднується інша інфекція. Лікували антибіотиками. Давали кисень. Все робили, як треба.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Названо осередки поширення коронавірусу в Чернігівській області
Печівська сільрада одержала список осіб, з котрими спілкувався Микола Деркач. Вони мають бути на самоізоляції. Припускають, що насправді, коло контактних осіб більше за цей список. Чоловік кілька днів не знав, що хворий, і дружина не знала.
За словами секретарки Печівської сільради Віри Манойленко, у Пам’ятному живе 274 особи.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №15 (1769), 9 квітня 2020 року
