«70 років рабства коштували Україні понад 10 мільйонів життів», — інститут Національної пам’яті

Через два дні відзначатимемо одне з головних державних свят – День незалежності України. Цьогоріч – 25 річницю.

Однак, попри ювілейну дату, знову не до веселощів. Адже на сході держави й досі триває неоголошена війна з донедавна братською Росією.

Напередодні Дня народження країни ЧЕline поставив представнику українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області Сергію Бутку гострі питання про подальшу долю країни.

Варто зазначити, що пан Сергій вважає Україну насправді незалежною, хоча й зауважив, що 25 років самостійного життя після сторіч поневолень – надто короткий термін, щоб держава стала процвітаючою.

Неоголошену війну, що триває на Донеччині й Луганщині, співрозмовник вважає остаточним розривом із російським поневолювачем, що перейняв естафету колишньої Російської імперії та СРСР і хоче повернути час назад, знову бути «старшим братом».

— У моєму розумінні для Федерації – це агонія. Однак усю Росію, весь російський народ не можна вважати ворогами. Йдеться про російський імперіалізм, – вважає історик.

– Ціна, яку платимо за незалежність, у будь-якому випадку нижча, аніж жити в рабстві. Наприклад, із грудня 1917 року і до 1991-го в Україні були вбиті та постраждали від комуністичного тоталітаризму понад 10 мільйонів осіб. Лише Голодомор забрав 4 мільйони життів, – повідомив Сергій Бутко.

На нинішньому етапі співрозмовник вбачає велике надбання в тому, що до влади в країні приходить покоління людей, яке виховали в незалежній державі. Тож ці люди здатні мислити та працювати по-іншому.

— Вони бачать Україну тільки незалежною і вчаться господарювати на своїй землі, – каже представник українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області. – А це означає, що, коли виникають негаразди, то, замість того, щоб шукати цапа відбувайла, треба самим вирішувати проблеми і робити собі таке життя, про яке мріємо – заможне, успішне, щасливе, поважати самих себе. І це нині ключова позиція українців. Щоб українець став рабом, він має почуватися нікчемним.

Тож усі завойовники намагалися зробити нас дурнями. Хоча насправді ми – розумні люди, нам треба лише навчитися поважати самих себе. І замість того, щоб плакатися, що ми наробили помилок, просто їх виправляти.