Чернігів – давнє й історичне місто, яке ж до того має славу міста легенд.
Та, окрім легенд, є що розказати і про реальні речі. Наприклад, величезний будинок, який на початку ХХ століття розміщувався в центрі Чернігова, якраз напроти сучасної філармонії. До наших днів він не зберігся, а ось світлини є.
За словами кандидата історичних наук Максима Блакитного, на 1901 рік власником будинку значиться купець Стефан Христофорович Христодуло. Вочевидь, він його і побудував.
Стефан Христодуло був греком за походженням і турецьким підданим. У Чернігові він володів великою кількістю нерухомості. Помер у 1907 році. А незадовго до смерті будинок-садибу №24 на Шосейній вулиці він продав купцю Саві Заворотному. Це звична практика, коли один власник будував дім, а потім через різні обставини власниками ставали інші люди. Тож правильно казати, що Заворотний деякий час володів цим будинком.
Про Саву Заворотного інформації збереглося дуже мало.
«Цей Сава міг бути розкольником або старовіром. Бо в Україні ім’я Сава дітям не давали. Тож, швидше за все, він був росіянином за походженням. Якраз серед старовірів було багато купців, які переважно займалися купівлею-продажем.
Очевидно, якщо він придбав цей будинок, то був людиною небідною. Адже покупка була дуже дорогою – 100 тисяч карбованців. На той час це були дуже великі кошти. Для порівняння: на початку ХХ століття будинок Коцюбинського коштував трішки більше, ніж три тисячі карбованців. Це будинок із землею, садочком. Тож можна уявити, скільки можна було купити таких будинків, як у Коцюбинського, на сто тисяч карбованців на початку ХХ століття!
Також можу припустити, що Казанська церква в Чернігові була якраз для старообрядців, тобто тих, хто перейшов зі старообрядництва до істинної православної віри. І цей Сава міг якусь частину грошей жертвувати цій церкві.
Імовірно, що десь він мав якийсь основний заводик чи фабрику, а в Чернігові мав представництво – якусь точку збуту або магазинчик. Бо Чернігів – це губернський центр. І звісно, вигідно було здавати нерухомість в оренду. Переважно здавали перші поверхи. Тим паче, що той будинок був у центрі міста. Тож на центральній вулиці оренда була дуже дорога. У ті часи багато власників нерухомості здавали її в оренду, з того і жили», – у коментарі для ЧЕline пояснив Максим Блактиний.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У драмтеатрі презентували нову концертну програму (Фото)
Як уже зазначалося, приміщення в будинку переважно здавали в оренду. Так, деякий час тут розміщувалися канцелярія приватної жіночої гімназії Кузнєцової, аптека Червоного хреста, магазин одягу, представництво американських друкарських машинок «Ундервуд», поховальне бюро Трофимова, магазин годинників Липковського. У 1913 р. будинок придбало товариство приватної жіночої гімназії «Группа родителей» за 100 тисяч карбованців, там гімназія і розташувалася.
Спілкувалася Ірина Осташко
Фото – зі спільноти «Старий Чернігів»
