У важкі часи лікує прекрасне. Це можуть бути витвори мистецтва, кіно для настрою, театральні вистави або просто споглядання інших красивих речей. Зокрема всім подобаються старовинні меблі. І щоб їх побачити, не обов’язково їхати за тридев’ять земель. Можна просто завітати до Сновського історичного музею. Саме тут, у будиночку кінця ХІХ сторіччя родини Олександра Миколайовича Щорса, і зберігаються цікаві меблі.
Меблі тут добротні, датуються кінцем ХІХ століття. Як кажуть, колись вміли робити. Серед меблів цікаве все – стільці та дивани, які відрізняються поміж собою розміром і формою, але водночас схожі та напрочуд гармонійно поєднуються в одному стилі. Навіть під грамофон зроблена дуже гарна різьблена підставка.
У музеї розповідають, що бережуть усі експонати – навіть ті, що трішки зламані чи пошкоджені.
Та, як кажуть, театр починається з вішалки… Примітна вона й у будиночку Щорса.
«Ніби звичайна дерев’яна вішалка. Але в неї є особливість. Вона пристосована для того, щоб діти самостійно могли вішати на неї свій верхній одяг.
У цій сім’ї було багато дітей. Від першого шлюбу – п’ятеро. А потім так трапилося, що у 1906 році в сім’ю Щорсів прийшло горе – дружина Олександра Щорса була вагітна шостою дитиною і поїхала до родичів у містечко Столбці Мінської губернії. Там у неї почалася сильна кровотеча і її не врятували.
Господарю будинку було важко – треба було і на роботу ходити, і дітям давати раду, тож він одружився знову. І від другого шлюбу народилися також п’ятеро дітей. Тобто в будинку налічувалося 10 дітей. Але разом вони ніколи не жили, бо мачуха не знайшла спільної мови з дітьми від першого шлюбу.
Тож не випадково, що на вішалці передбачена можливість вішати дитячі речі. Адже дітей одразу привчали до порядку, що роздягатися маєш самостійно», – у коментарі для ЧЕline зазначила Наталія Шенько, головний зберігач фондів Сновського історичного музею.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Від дерев’яних весільних тарілок і раритетів до пластикових стаканчиків: посуд різних епох зберігається в музеї на Чернігівщині
Цікавим також є умивальник із загадкою.
«Треба помити руки, а звичного нам крана, який можна відкрутити – і вода потече, немає. Але тут передбачена педалька, на яку тиснеш ногою – і тече вода», – розповіла Наталія Шенько.
Звісно, привертає увагу стіл із різьбленими ніжками та письмовий стіл із шухлядками. Сучасні відвідувачі музею почасти плутають його із більярдним. Але до цієї гри він немає жодного стосунку. Раніше на ньому, як і належить, стояло письмове приладдя.
Звісно, що є й окраса колекції – більш ніж сторічна шафа ручної роботи.
«До нас приїздять майстри навіть із Києва, щоб подивитися на неї. Ходили, фотографували і навіть намагалися зробити щось подібне. Але зв’язувалися із нами та розповідали, що чомусь нічого не вдається. Натомість ми, на жаль, не знаємо, який майстер зробив таку унікальну річ. Вона дуже добре збереглася до наших днів. Можливо, коли автор виготовляв цю шафу, він чимось обробив деревину, але зрозуміло, що не хімікатами, бо в той час навіть тканину фарбували рослинними барвниками. Імовірно, через це шафа чудово збереглася», – пояснила Наталія Шенько.
До речі, поруч з унікальною шафою стоїть дуже гарне ліжко.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Ірина Осташко
