У фондах Менського краєзнавчого музею ім. В. Ф. Покотила зберігаються чотири унікальні експонати. Це так звані лунниці. Слово походить від російського «луна», адже за формою нагадує місяць із ріжками. Їх знайшов на території села Куковичі місцевий житель і передав до музею.
Чотири вироби виготовлені з бронзи, три з них мають сліди емалі.
Обереги-лунниці були частиною жіночого вбрання. Попри всю різноманітність, а в музеї їх два типи, схожим для всіх є те, що вони нагадують місяць із ріжками донизу. Три з чотирьох амулетів складаються з кількох трикутників, що відображає рух повного місяця від першої до останньої фази.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Колекція з українським забарвленням: особливі експонати збирача старожитностей Юрія Дахна (Фото)
Вважалося, що лунниці допомагали при гінекологічних хворобах, сприяли легкому перебігу пологів, їх часто носили жінки, які страждали на безпліддя. Лунниця стає символом продовження роду. Пізніше за часів Русі при народженні дівчинки батьки дарували саме лунницю. Вони були бронзові, срібні, рідше золоті.
Лунниці підвішували як прикраси до скронь, носили як сережки або на поясі.
Така прикраса була основним символом охорони жінок. Із часом лунницю витісняють інші обереги: хрестики, намиста тощо.
Ці експонати належать до так званої київської археологічної культури, що існувала наприкінці II ст. і до 2-ї половини V ст. нашої ери та локалізувалася на території північно-східної України і суміжних регіонів. Її пов’язують із черняхівською культурою. Більшість істориків називають київську культуру прабатьківщиною ранньоісторичних слов’ян.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Джерело: Менський краєзнавчий музей ім. В.Ф. Покотила
