Чверть батона для пенсіонера. Українців змушують брати продукти в борг

Пенсіонери купують чверть батона. Не половину, а чверть. Купують дві сосиски. «Під запис». А коли отримають пенсію, заплатять за комуналку і повернуть в крамниці борг. І знову візьмуть продукти «під запис». Таку історію про один з київських магазинчиків мені розповіли сьогодні. А люди ж прожили життя в цій країні, працювали для неї, платили страхові внески врешті-решт!

В уряді кажуть, треба запроваджувати другий накопичувальний рівень пенсійної системи. Щоб ті, хто сьогодні працює, на старості років так само, як нинішні пенсіонери, не опинився з жебрацькою пенсією. Накопичувальну пенсійну систему хочуть ввести з 1 липня 2017 року. Розмір страхового внеску в перший рік має становити 2% і зрости  до  5% у 2020-му.

Цивілізований світ так і живе. Я була у відрядженні на Кіпрі. Окрім відомої буферної зони, яка свого часу врятувала цю країну від кровопролиття, я знімала сюжети про життя у цій країні.  А ще мені вдалося поспілкуватися  з британськими пенсіонерами, які приїздять до Кіпру, колишньої колонії Великої Британії, на відпочинок.  Переважно у листопаді. Немає спеки, літні люди приїздять цілими групами, для них влаштовують вечірки з танцями (!) і піснями їхньої молодості. Коли вони спілкуються між собою – їхні обличчя безтурботні, вони ні на що не нарікають. Їм – добре. А подорожувати їм дають можливість заощадження , які ці люди відкладали все своє життя. За принципом, який зараз пропонує український уряд.

Віце-президент української інвестиційної компанії «Кінто» Віталій Мельничук вже заявив: якщо запровадити другий обов’язковий накопичувальний рівень пенсійного забезпечення, це дасть Україні  внутрішні ресурси для розвитку економіки. Тобто, гроші, які відкладатимуть люди, вкладатимуть в роботу підприємств.

Тому накопичувальний рівень це правильно. Але.

Невпевненість в сьогоднішньому і завтрашньому дні  провокує питання —  хто і як гарантуватиме, що гроші не зникнуть, їх не розкрадуть, або,  що їх вкладатимуть в успішні підприємства? Які приноситимуть прибуток, і не збанкрутують. Адже інакше – ці вклади можуть згоріти. Всі пам’ятають Ощадбанк СРСР. Всі бачать, як банки оголошують банкрутами.

Є й інша проблема —  чи зростатимуть відкладені людьми гроші адекватно інфляції. Чи не вийде так, що на час виходу на пенсію українці вже і з другого накопичувального рівня отримуватимуть копійки?

Якщо держава не дасть чіткого роз’яснення, як це працюватиме і якими будуть гарантії збереження коштів – заможні люди купуватимуть нерухомість, а незаможні … залишатимуться незахищеними.

І ще. Якщо працюючим українцям сьогодні не вистачає на найнеобхідніше,  житло, якісне харчування та відпочинок, левову частку доходу відбиратимуть комунальні платежі – як при цьому відкладати собі на пенсію? А як бути з заробітчанами, з безробітними? До речі, рівень безробіття на Чернігівщині виріс у першому кварталі 2016 року порівняно з цим же періодом 2015-го.  За даними  Головного управління статистики в Чернігівській області,, кількість зайнятого населення скоротилася на 2,9%.

Нещодавно міністр соцполітики Андрій Рева зробив надсерйозну заяву – що через рік-півтора в Україні не зможуть платити навіть існуючий розмір пенсії, і що це буде соціальний вибух гірше ядерний! Звісно, міністр пояснив, такий колапс може статися, якщо зараз не вжити заходів. А отже, треба розуміти, що заходів вживатимуть. Але ця заява міністра, здається, не надто налякала українців, бо в державі, де є родюча земля, є газ, видобуток котрого можна збільшувати, є бурштин врешті-решт, є люди, які можуть і хочуть працювати, все вказує на те, що для колапсу немає підстав. Треба вміло розпоряджатись тим, що маємо.

І, як каже український мислитель та економіст Олександр Пасхавер, «кожна порядна людина має думати про бідних». Тим більше в країні, де 80% пенсіонерів – за межею бідності.