Розсадники корупції
Найбільше мене дивує в заявах на користь приватизації те, що вона мало не найголовніший засіб побороти корупцію.
А чесних людей, які могли б керувати державними підприємствами, в країні не залишилось? Невже один і той самий – розумний,талановитий, фаховий, можливо, навіть із західною освітою, топ-менеджер, якщо його поставлять керувати приватним підприємством, зробить із нього «лялю». І… перетворить на «годівницю корупції» те саме підприємство, якщо воно належатиме державі. Я правильно розумію?
В Україні 3 500 державних підприємств. 1 700 із них не підлягають приватизації. Позиція уряду – цей перелік треба скорочувати, залишивши державі лише стратегічні підприємства. Решту – продати. Є ті, хто проти приватизації взагалі.
Часто цю думку озвучують пересічні українці, які не мають стосунку до бізнесу. Є категорія експертів, які ЗА приватизацію ВСЬОГО державного майна. Навіть «Укрзалізниці», лікарень і підприємств оборонного комплексу.
Не дивуйтесь, така думка теж існує. Її до уваги не беремо, оскільки просувати таку ідею в країні, яка знаходиться в стані війни, – безглуздо. Щодо «Укрзалізниці», то її приватизація заборонена законом. Ідея екс-міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі про приватизацію лікарень теж підтримки не знайшла. Оборонні підприємства – навіть не обговорюється.
Щодо «нестратегічних» об’єктів
У всіх на вустах одне з найбільших підприємств хімічної промисловості України – Одеський припортовий завод. Знаходиться він у місті Южне Одеської області. Озвучена стартова ціна 99,6 % акцій цього підприємства – 13,175 млрд гривень.
У ЗМІ можна знайти назви компаній, які виявили зацікавленість до конкурсу з продажу ОПЗ: норвезька компанія Yara, американська IBЕ Trade, а ще Koch Fertilizers, CF Industries, польська Ciech. У Фонді держмайна припускають, що серед міноритарних акціонерів може опинитися й добре відома в Україні структура – Європейський банк реконструкції і розвитку. Інформаційні повідомлення довкола ОПЗ і його приватизації з’являються постійно.
Це означає, що приватизація цього підприємства, а також його подальша робота буде під пильною увагою влади, суспільства, преси. До інших підприємств, які контролюватимуть, можемо віднести й обленерго, акції котрих теж виставлятимуть на продаж. ( По 25 % акцій «ДТЕК Західенерго», «ДТЕК Дніпроенерго», «ДТЕК Дніпрообленерго» і «Київенерго», «Донбасенерго», «Сумиобленерго» й «Одесаобленерго». 99,9% акцій Миколаївської теплоелектроцентралі, 70 % акцій «Хмельницькобленерго» і 50,1 % акцій «Тернопільобленерго», 78,29 % енергогенеруючої компанії «Центренерго»).
Але як щодо тих підприємств, назви котрих особливо не фігуруватимуть у ЗМІ? А отже, й слідкуватимуть за їх долею не так прискіпливо? Експерти застерігають від ситуації, коли покупцям вистачить грошей тільки на придбання компаній, однак не буде коштів на інвестиції, модернізацію та розвиток підприємств.
Більше того, якщо не вирішити проблему офшорів – де гарантії, що підприємства, які перейдуть з державних рук до приватних, не почнуть мінімізувати податки? А ми й надалі нарікатимемо на виведення грошей в офшори та рахуватимемо, скільки втрачає держава. Можливо, є сенс спершу вирішити проблему оптимізації податків, а потім оголошувати приватизацію? І пошукати чесних керівників?
