У Чернігові історію про Юлію Юрченко, яку разом із її неповнолітньою донечкою виганяють із законно придбаної кватири, вже знають багато містян. Сюжети про це показували на місцевих телеканалах і публікації час від часу з’являються в друкованій пресі. Жінка разом із сім’єю відстоює в судах право на свої квадратні метри більше року.
Звернулась вона по допомогу і до ЧЕline. Наразі ми вивчаємо матеріали у цій справі, тож поки що про всі перипетії, з якими довелося зіштовхнутися Юлії та її родині, переповідати не будемо. Проте хочу звернути увагу на те, що батьки Юлії купували квартиру через агентство нерухомості, яких у Чернігові нині розвелося, як грибів після дощу.
Не секрет, що всі вони позиціонують себе професіоналами та стверджують, що у питаннях нерухомості почуваються, немов риба у воді. Усе тому, що вміють порозумітися з людьми, десь навчаються, підвищують свій рівень, отримують якісь дипломи і сертифікати, якими потім обклеюють свої офіси. У спілкуванні вони чуйні та привітні, навіть каву пропонують і підвезти, куди треба. Сама люб’язність. Як таким не довіритися?
Не хочу зараз накликати на себе гнів усіх ріелторів і ріелторських компаній, бо, ймовірно, серед них є чесні та професійні люди. Просто моїм близьким знайомим таких зустріти не судилося. Хоча доводилося мати справу з кількома чернігівськими агентствами.
До того ж, одне з них навіть порекомендували серйозні люди серйозним людям. Але весь результат «фахової» роботи виявився в пустопорожньому базіканні, зіпсованих нервах, настрої і навіть у втрачених коштах, певна річ, що клієнта, а не їхніх. До речі, нікому з тих ділків навіть на думку не спало хоч би вибачитись за таку свою «роботу». Казали «А що я? Я лише посередник», який, до речі, чітко пильнує тільки свою фінансову вигоду.
Слава Богу, з «рекомендованими» контракт був коротким. Тож ні знати, ні чути їх знайомі більше бажання не мають. Чи позначиться ця історія на дружніх стосунках серйозних людей, коли один другому зробив ведмежу послугу, хтозна…
Не кращими виявилися й інші, з якими також звела доля. Теж на вигляд милі й привітні, але надто ласі до чужих грошей. Та Бог усе бачить. Закон бумеранга ще ніхто не спростував…
Було й таке, що ріелтор, удаючи родичів чи друзів покупців, пробрався до помешкання (інакше це не назвеш), зробив фотографії і через деякий час виклав їх на сайті оголошень. Мовляв, великий комбінатор працює. Ще й обурився, коли йому висловили претензію, щоправда, вже не добираючи слів. Заслужив. Шкода, що тоді знайомим не спало на думку викликати поліцію.
А спроб впарити проблемну нерухомість – із боргами, арештами, 90-річними бабусями у вигляді такого собі безкоштовного додатку до житла – й перераховувати годі… Історії про духів і привидів у квартирах, які продають агентства-конкуренти, взагалі як анекдоти розповідати можна. Усе тільки для того, щоб отримати свої комісійні – зазвичай від 500 до 1000 доларів з однієї угоди.
Хтось подумає: «А до чого все це?». А до того, що в серйозних питаннях, пов’язаних із грошима чи нерухомістю, навіть якщо працюватимете з найчеснішим у світі ріелтором, треба все кілька разів перевірити, отримати консультацію в юриста чи нотаріуса, якому довіряєте, все добре зважити і тільки тоді наважуватися на угоду. Аби після купівлі омріяних квадратних метрів не поневірятися по судах, як Юлія, а радіти життю на повну.
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
