Батуринський винахідник-бджоляр Прокопович (Фото)

Петро Іванович Прокопович — український бджоляр, основоположник раціонального рамкового бджільництва.

Народився 29 червня 1775 року в селі Митченки поблизу Батурина в сім’ї дворянина-священика козацького роду.

Навчався в Києво-Могилянській Академії.

Після академії мріяв працювати вчителем, але життя склалось інакше – майбутній геній бджільництва йде на військову службу. І хоча просування по службі було успішним, держава нагороджує його, та у 1798 році він усе ж таки звільняється з війська в ранзі підпоручика.

Після відставки почав займатися бджільництвом на пасіці молодшого брата Степана. На невеликій пасіці відставний офіцер захоплюється життям загадкових крилатих істот, яких тоді утримували в дуплянках.

Із 1799 року Петро Прокопович вирішує присвятити себе бджільництву, й у 1808 році вже має 580 вуликів.

Петро Іванович вивчав біологію бджолиної сім’ї, вдосконалював методи бджільництва.

У 1814 році створив перший у світі розбірний рамковий вулик. У ньому винахідник вперше виділив рамку в самостійну частину бджолиного житла. Рамка не створювала позарамкового простору, це зберігало комфортність зимівлі клубу бджіл.

Завдяки цьому стало можливим вільно оглянути бджолину сім’ю й активно впливати на перебіг її розвитку. Вулик Прокоповича давав можливість вилучати мед, не винищуючи димом бджіл, як це практикувалося в ті часи. Нині рамкою оперують мільйони пасічників у світі.

Ще один визначний винахід Прокоповича — дерев’яна перегородка з отворами, через які проходять тільки робочі бджоли, що дає можливість отримувати чистий мед у рамках.

Усвідомлюючи важливість свого відкриття, Прокопович створив першу в Російській імперії та єдину тоді в Європі школу пасічників. Спершу вона працювала в рідному селі пасічника — Митченках Конотопського повіту Чернігівщини, а з 1830 року — на хуторі Пальчики, купленому спеціально для цієї мети. За 53 роки існування школи з неї вийшло понад 700 кваліфікованих пасічників. У 1843 році цю школу відвідав Т. Г. Шевченко.

Петро Прокопович був дійсним членом Московського товариства сільського господарства.

За своє життя опублікував понад 60 статей у газетах і журналах. Багато його праць актуальні й сьогодні (наприклад, безмедикаментозний спосіб лікування гнильцю методом перегону бджіл у нове гніздо).

Нагороджений орденом Святого Володимира 4 ступеня, золотими і срібними медалями.

Похований у селі Пальчики.

загрузка...

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Don't have account. Register

Lost Password

Register