Під час Північної війни гетьман Мазепа переконався в тому, що Петро І нищить основи української державності та порушує зобов’язання обороняти Україну від поляків, що було основою угоди 1654 року.

Це змусило його використати умови, створені Північною війною (1700—1721 р.р.) для розв’язання державницьких проблем іншим шляхом.

Український гетьман перестав вважати себе зобов’язаним зберігати вірність цареві, і 7 листопада (28 жовтня) 1708 року, коли Карл XII, який ішов на Москву, був змушений звернути до України, Мазепа, сподіваючись запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько 3 тис. козаків і провідних членів старшини, а також Військо Запорізьке.

Дізнавшись про перехід Мазепи на шведську сторону, московський цар Петро І дає наказ Меншикову знищити гетьманську столицю.

Скориставшись відомостями наказного полковника прилуцького полку Івана Носа про таємний хід до фортеці, московські війська о 6-й годині ранку, 2 листопада 1708 року, зайшли на територію Батурина та підступно напали на оборонців фортеці. Попри запеклий супротив гарнізону протягом двох годин, московські війська завершили захоплення міста. Московити вчинили наругу над мешканцями міста, яким рубали та розтрощували голови, ґвалтували жінок, катували всіх, починаючи від немовлят, жінок і старих.

Коли гетьман Мазепа 7 листопада 1708 року побачив наслідки московського погрому Батурина, це видовище вразило його в саме серце.

Ці події отримали в історії України сумнозвісну назву — «Різанина в Батурині».