У минулому випуску «Пишайся рідним краєм» ми вже познайомилися з історією палацу Тарновських.
Який же на вигляд цей палац? Про це ми й поговоримо сьогодні.
Палац Тарновських — споруда в стилі класицизму з елементами, притаманними періоду історизму, цегляна, другий поверх дерев’яний, фанерований цеглою.
В інтер’єрах використане червоне дерево, дуб, мармур, штучний мармур, поліхромні метлаські кахлі, кольорове скло.
З боку головного фасаду під прямим кутом до палацу примикають два одноповерхові флігелі, завдяки яким палац зберігає традиційну П-подібну в плані форму.
Центральна частина палацу увінчана півсферичним декоративним куполом на високому рустованому барабані. Ребристий купол завершується невеликим оглядовим майданчиком, захищеними металевими ґратами.
По периметру барабана – кілька овальних вікон, обрамлених профільованими лиштвами. Центральна частина головного фасаду палацу підкреслена глибокою лоджією в два поверхи, обмеженою кутовими пілонами і 4-колонним портиком доричного ордеру, несучим антаблементом з тригліфами і розетками в метопах. Завершується портик складним за композицією ступінчастим фронтоном, по обидва боки якого — парапет-балюстрада, прикрашена вазами.
З боків центральної частини фронтону — скульптура, а в центрі — ліпна композиція, обмежена спареними пілястрами, що несуть антаблемент і трикутний фронтон.
Стіни головного фасаду оброблені рустом. Віконні отвори прямокутні, над ними в 2-му поверсі прямі сандрики і ліпні прикраси.
Парковий фасад близький за рішенням до головного, але потрактований більш мальовничо. По центру — 6-колонний портик тосканського ордеру, увінчаний трикутним фронтоном, у тимпані якого ліпний мотив.
Ризаліти і торцеві фасади оперезані колонадою на рівні 1-го поверху, що несе тераси 2-го поверху з ажурною металевою огорожею, їм відповідає балкон 2-го поверху в межах портика. Ризаліти по 1-му поверху заокруглені, по 2-му — 5-гранні.
Флігелі, північний і південний (1770–1824) майже ідентичні за архітектурними формами. Побудовані одночасно з палацовим корпусом. Спершу флігелі з’єднувалися з палацом одноповерховими переходами.
У період із 1808 по 1824 роки над західною частиною флігелів розібрали мансарди, надбудували дерев’яний другий поверх, і тоді ця частина флігелів ввійшла до складу палацу.
Добудували східні частини флігелів, завдяки чому перед палацом утворився глибокий курдонер. Звели колонади південної і північної терас.
Башта побудована в 1866–1898 роках як водонапірна споруда. Розташована на території парадного двору з торця південної служби. Під час радянсько-німецької війни була пошкоджена, відновлена 1947 року.
Виконана в період історизму з цегли, потинькована, побілена, кругла в плані, триярусна. Стіни башти на висоту двох нижніх ярусів рустовані. Яруси розчленовані карнизами. Вхід до башти зі сходу, через прямокутний дверний отвір.
У 1-му ярусі — два прямокутні вікна — з півдня і півночі, в 2-му ярусі башти — з півдня, зі сходу і півночі — по два спарені вікна, обрамлені лиштвами та розділені пілястром, висота якого дорівнює висоті вікна. У 3-му ярусі — круглі вікна, що виходять на 4 сторони світу, між ними розташовані ніші.
Фасад башти завершений карнизом, над яким невисоке опорне кільце, що несе шатро у вигляді увігнутого конуса, завершений шпилем.
