Виявляється, є на Чернігівщині місця, де пенсіонерам добре. Місця, де забувають про низькі пенсії, високі тарифи та графіки походів до лікарів й аптеки.
Такий оазис пенсійного благополуччя діє в райцентрі Короп і називається Університет третього віку. Працює при Територіальному центрі соціального обслуговування. Про всі переваги закладу розказує Алла Шаповал, завідувач відділення денного перебування цього центру.
«Проводимо майстер класи з художнього, образотворчого мистецтва. Нещодавно ми малювали «Золоту осінь». Запрошували художника, він приходив, приносив пензлики, розводив фарби, розказував, як це робиться. Вони були в такому захваті і тепер просять ще. Потім було практичне заняття з приготування фрешів, свіжовичавлених соків. А осінь же – яблука, морква, буряк, гарбуз. Готували фреші з усіх овочі, пекли гарбуз, розказували про його корисні властивості. Вони з таким захопленням записують ті рецепти. І рецепти освіжаючих напоїв також записують, наприклад, мохіто. Їм це дуже цікаво. Навіть рецепт гарбузової каші і той записують. Потім, у холодну пору року, в нас є свій фітобар. Заварюємо трави, вони смакують, у нас є конкурси. Вивчаємо корисні властивості трав і, звісно ж, шкоду можливу. Далі. Обов’язково екскурсії. Обов’язково розповідаємо про історію Коропа. Даємо концерти місцевих творчих гуртів і ще багато чого іншого», – із захопленням і натхненням розповідає Алла Шаповал.
Цьогоріч в університеті діє психолого-мистецький факультет. Раніше були факультети здорового способу життя, хорового співу. Загалом започаткували таке дозвілля понад 15 років тому, кажуть, у рамках тодішньої міністерської програми – створити при Територіальних центрах Університети третього віку з метою адаптації людей похилого віку. В Коропі він діє і дотепер.
Усе як у школі. Навчання з 1 вересня по 28 травня. Займаються дві години на тиждень. На цей рік спершу прийшли 35 осіб, далі додалися ще – і тепер 39. Серед них чотири чоловіки, решта – жінки.
Члени університету – виключно пенсіонери за віком або ж інваліди, які досягли повноліття.
Алла Шаповал розповідає про формування шкільної програми та потребу таких закладів: «У нас є план роботи університету на півріччя. Чому на півріччя? Тому що дивимось, що їм більше подобається, далі щось додаємо, вдосконалюємо, залежно від уподобань. Вважаю, що така наша робота надзвичайно потрібна. Дуже складне життя зараз, особливо для людей похилого віку. Пенсія мінімальна, проблеми зі здоров’ям і з грошима. Тому, коли вони приходять сюди, вони відпочивають, отримують заряд позитивної енергії. Це все здебільшого не для того, щоб їм дати щось нове, а для того, щоб просто їх психологічно розвантажити, відволікти від проблем. І вони залюбки ходять».
Алла Шаповал про наявність таких університетах в інших райцентрах знає мало. Каже, такі є, але дуже мало.
Яке фінансування, бюджет?
(сміється) Ніякого. На такий університет не виділяють. Зараз при ОТГ пишеться спеціальна програма і виділяють кошти виключно на заходи.
Який максимальний вік студенток?
Черниш Ларисі Захарівні – 86 років, вона диригент хору «Вербиченька», а є жінка, якій 96 років, – Цеброва Зінаїда Аполінарівна, ветеран війни. Війну пройшла санітаркою, така бадьора, молодець. Раз на тиждень регулярно до нас ходить.
