Спортсмен, ІТ-шнік та волонтер від американського посольства, а віднедавна — Захисник міста-героя Чернігів.
Все це про пана Сергія – військового-добровольця одного зі структурних підрозділів Чернігівського обласного ТЦК та СП.
Сам Сергій не місцевий, а родом з Черкащини. У Чернігів в прямому сенсі потрапив за покликом серця – планували з дружиною побути в її рідному місті два тижні, а залишився на більше ніж 10 років. Тож після оголошення загальної мобілізації він без роздумів прибув до територіального центру комплектування, аби долучитися до захисту Сіверщини та всієї України.
Сергій розповідає, що з військовою справою знайомий ще зі студентських років. Після школи він обирав між вступом до цивільного інституту на Черкащині і військовим інститутом у столиці. В решті-решт його вибір пав на Київський військовий інститут управління та зв’язку. Там боєць отримав перше офіцерське звання, опанувавши спеціальність «безпека інформації в спеціальних телекомунікаційних системах і кібербезпека».
Після випуску він 5 років відслужив в СБУ, займаючись питаннями захисту держбезпеки. Не дивлячись на те, що після закінчення контракту та отримання звання капітана Сергій вирішив залишити службу, у цивільному житті він неодноразово працював на користь української армії, адже безпека телекомунікації – це той сегмент, який у сучасних реаліях стає все більш актуальним питанням.
— У цивільному житті мій перший серйозний проєкт полягав у розробці комплексу Crypto IP. Якщо коротко, то це спосіб захисту інформації шляхом її шифрування. На сьогодні цей комплекс офіційно сертифікований і використовується, наприклад, Міністерством закордонних справ, посольствами, консульствами, а також і нашими Збройними Силами України.
Сергій пригадує ранок 24-го лютого, який став ключовим поштовхом для повернення до військової справи без виклику та будь-якої повістки. Він самостійно прийшов до територіального центру комплектування у той же день, як російська федерація оголосила про початок, так званої, визвольної «спецоперації», насправді ж — жорстокої та нелюдської війни по всій території нашої країни.
— Ми все таки залишаємось вірними своїй справі до кінця і готові до боротьби за свободу й Незалежність рідної України. Війна – як проявник для фотографії, за ці дні вона показала хто чого боїться, хто свій, а хто — чужий. Для рідних моє рішення стати до лав Захисників Чернігівщини було шоком, але потім вони зрозуміли, що я буду не собою, якщо не зроблю так, як підказує серце, — ділиться спогадами Сергій.
Боєць розповідає, що у перші дні ніхто не розбирався – офіцер ти, чи рядовий. Усі виконували ту роботу, яка б забезпечила захист міста та його жителів, адже з перших днів нести службу доводилось під численними обстрілами.
— Перебуваючи увесь період часу на бойових позиціях на околицях міста, ми фактично балансували між життям і смертю – думали лише про те, щоб на ранок усі залишилися живі. Хоча в моєму підрозділі люди були з різних куточків Чернігівщини, але ми швидко стали бойовим братством, адже всі прийшли вмотивовані та з чітким уявленням про те, навіщо ми тут. У всіх нас один план – дійти до перемоги!
Під час захисту Сіверщини Сергій задіяв усі свої навички та вміння, а головне – військову, фізичну та психологічну підготовки. Так, до повномасштабного вторгнення Захисник наполегливо займався спортом – за день він пробігав близько 15 км. Сергій зізнається, що у сучасних реаліях це захоплення йому дуже допомагає: аби трохи розвантажитись та перемкнутись – влаштовує півмарафони.
Окрім вдосконалення своєї фізичної підготовки він не забуває і про саморозвиток. На сьогодні Сергій непогано володіє іноземними мовами, має рівень англійської «С1», тож вільно може працювати перекладачем. Їздив у численні закордонні відрядження від Міністерства оборони України: йому вдалося побувати у Королівській військовій академії у Британії, штаб-квартирі НАТО і міжнародному кримінальному суді в Гаазі. На сьогодні ж Сергій має статус волонтера від американського посольства. На цьому боєць не зупиняється, інтенсивно вивчає французьку та й взагалі прагне стати поліглотом — окрім німецької хоче додатково опанувати 5-6 іноземних мов.
Не дивлячись на усі плани та амбіції, сьогодні Сергій все ж таки найбільше мріє про те, щоб люди, які виїхали з Чернігова та прилеглих населених пунктів, якомога швидше повернулися додому – на мирну Чернігівщину, тож після нашої перемоги він серйозно планує долучитися до відновлення міста і країни.
— Після завершення війни ми повинні будемо відбудовувати, в першу чергу, військово-промисловий комплекс. Я розумію, що можу багато чого зробити для його відбудови, залучивши ті проєкти, над якими працював під час цивільного життя, — запевняє Сергій.
А ми продовжуємо вірити у наших Захисників і підтримувати їх у нелегкій, але дійсно важливій для кожного з нас справі – захисті вільної та Незалежної України заради мирного неба над головами кожного з українців!
