Житель Сновська Дмитро Хомчук ніколи не думав, що займатиметься з дітьми. Адже спочатку сам працював програмістом, а потім 10 років – начальником відділення «Надра банку». Коли відділення розформували, влаштувався бухгалтером у сільгоспфірму.
Але життя непередбачуване, і вже кілька років Дмитро веде безкоштовний гурток для дітей, які в майбутньому хочуть пов’язати долю з програмуванням. Тож далі – про життєві перипетії Дмитра та завдання, які він ставить перед своїми вихованцями.
Як виникла ідея навчати діток, якщо не маєте стосунку до педагогіки?
Сам я закінчив Чернігівський політех за спеціальністю «промелектроніка». А програмування – це моє хобі. Вивчив його, можливо, завдяки моєму викладачу Олексію Лукину. Займався додатково на кафедрі. І тоді мене безкоштовно навчили. З часом самому захотілося ділитися знаннями. Тим паче, що кілька років тому програмістів і комп’ютерів було мало, то мене й запрошували – покажи, розкажи. І з часом відкрив у собі талант до спілкування та вміння роз’яснювати. Так і виникла ідея створити гурток. А 4 чи 5 років тому за підтримки друзів і спонсорів задумане почав втілювати в життя. Гуртку подарували комп’ютери, старенькі, але цілком підходящі для навчання. За спонсорські кошти діток щороку возимо в Київ на ІТ-фірми. На даний час гурток розмістився у приміщенні 3-ї школи.
Дітей якого віку ви навчаєте?
Переважно записую на гурток діток 12-14 років. Навчання в нас два роки триває. І це добре, коли дитина позаймалася і далі йде кудись вступати.
Звісно, можна було б вибрати серед усіх двох чи трьох найрозумніших діток і виховати з них професійних програмістів. Але ідея більш масового гуртка мені подобається більше. Щоб забрати дітей з вулиці, щоб вони не чим-небудь займалися, а корисною справою.
Скільки у вас вихованців?
Цьогоріч набрав у групу 31 дитину. А взагалі в мене дві групи. Спершу приходять багато дітей, але місяці через два відсотків 20-30 відсіюються. Я всіх попереджаю, що гурток доволі складний. Програмування – це не жарти. Займаємося упродовж усього року, навіть влітку. Не проводжу заняття лише тричі на рік – на Різдво, Великдень і Трійцю. Займаємося щонеділі. Дві години – з однією групою і стільки ж – з іншою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чернігові відбудеться хакатон від NASA
Але ж гурток забирає ваш власний час…
Мені це подобається. Можливо, ці заняття компенсують мені брак спілкування на роботі. До того ж, я завжди вмів заробляти гроші. Тож знаю, де каміння розкидати, а де збирати. Окрім добре оплачуваної роботи, маю пасіку, на якій встигаю працювати. Доходу мені вистачає. Тому принципово з дітей грошей не беру.
Які завдання ставите перед своїми вихованцями?
Я раніше не задумувався, але діти бувають різні. Частина приходить із проблемами характеру. Бо програмісти – це не найбільш комунікабельні люди. І до таких дітей також треба знати підхід. Загалом своєрідне і цікаве в мене заняття.
Особливо приємно, коли тебе на День вчителя вітають діти, які колись у тебе навчалися, стали студентами, а не забувають.
Головне, щоб діти, які ходять до мене на гурток, не обов’язково ставали програмістами, а були успішними, більш відкритими і товариськими.
Можливо, в майбутньому хтось із них відкриє свій подібний гурток.
Спілкувалася Ірина Осташко
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
