Щороку в Україні реєструють близько 6,5 тисячі нових випадків захворювання на рак передміхурової залози (простати). До того ж, у нашій державі рак простати займає четверту позицію серед чоловічих онкологічних хвороб. Натомість у країнах Західної Європи рак передміхурової залози посідає 3-тє місце серед чоловічих онкологічних хвороб, а в Америці – перше. Найчастіше цю хворобу діагностують у чоловіків у віці 55-60 років і старше.
Про профілактику і діагностику хвороби розповідає завідувач абдомінального відділення Чернігівського обласного онкологічного диспансеру, лікар-уролог-онколог Роман Цісельський.
«Особливість раку простати полягає в тому, що злоякісне утворення розвивається дуже повільно. У початковій стадії захворювання може протікати без будь-яких помітних симптомів. Тому після 45 років чоловікам треба обов’язково проходити огляд і регулярно здавати аналізи. Що раніше буде виявлена хвороба, то більше шансів на успішне лікування», – каже лікар.
Діагностика залишається складною
Діагноз ставлять на підставі всього перебігу хвороби, а також шляхом обмацування передміхурової залози через пряму кишку. Пальцеве ректальне дослідження – основний метод діагностики раку передміхурової залози. Диференціальний діагноз проводять із аденомою передміхурової залози. Упевнений діагноз раку може бути поставлений лише при значних розмірах залози, її щільності та горбистості. До появи цих виражених ознак раку його вкрай важко відрізнити від вікової гіпертрофії залози.
— Лише 10 % пухлин простати, виявлених при пальцевому дослідженні її осередкових ущільнень, піддаються ефективному лікуванню. Інші випадки становлять задавнені раки, — зауважує фахівець.
Часто рак передміхурової залози виявляють при клінічному обстеженні хворих із метастазами в кістках. Діагноз встановлюють при пункційній біопсії простати, виконаній через пряму кишку, промежину або уретру. Припущення про діагноз може бути зроблене на підставі ультразвукової томографії (УЗД). У випадках раку, що проростає в капсулу передміхурової залози, знаходять підвищену активність кислої фосфатази. У хворих із віддаленими метастазами цей показник підвищений більше ніж у 80% випадків. Як діагностичний маркер визначають у сироватці специфічний Аг простати, але можливі помилково-позитивні результати. Радіоізотопне сканування кісток, рентгенографія, екскреторна урографія, комп’ютерна томографія органів миски і зачеревного простору дозволяють знайти метастази в органах, що найбільш часто уражаються. Значну роль у скринінгу РПЗ, контролі за ефективністю лікування і ранній діагностиці рецидивів відіграє визначення в сироватці крові рівнів ПСА.
Недоліком зазначеного способу діагностування є його інвазивність (здатність патогенів до проникнення та поширення в макроорганізмах). Тож поряд із пасивністю чоловічого населення в питаннях ранньої діагностики та профілактики захворювань спосіб значно затримує темпи скринінгу раку передміхурової залози.
Генетична схильність
Чоловіки, у яких є рак передміхурової залози в анамнезі найближчих родичів, мають удвічі вищий ризик розвитку цього захворювання. Дослідження близнюків у країнах Скандинавії дали змогу припустити, що 40 % ризику можна пояснити факторами генетичної схильності. Водночас відсутній ген, відповідальний за виникнення раку передміхурової залози. Різні гени можуть бути причетні до розвитку цього захворювання, зокрема мутації генів BRCA1 і BRCA2.
Частота виникнення раку простати у світі варіюється. У Східній і Південній Азії рак передміхурової залози виявляють значно рідше, ніж в Європі. Вкрай часто це захворювання зустрічається у США: рак передміхурової залози здебільшого зустрічається в темношкірих, ніж білих або латиноамериканських чоловіків. Основні причини: генетична схильність, вплив канцерогенних факторів, дієта, гіперплазія простати (аденома простати), що прогресує.
Як запобігти раку?
- Необхідне раннє виявлення захворювання, чому сприяє профілактичне (1 раз на рік) ректальне дослідження, яке необхідно проводити кожному чоловіку віком від 40 років. У всіх сумнівних випадках показане проходження ультразвукового дослідження органів малого тазу.
- Здоровий спосіб життя. Це насамперед відмова від таких шкідливих звичок, як куріння, зловживання алкоголем. Також необхідно підвищити рівень фізичної активності.
- Харчування. Особливе значення в харчуванні необхідно приділяти овочам і фруктам (томати, броколі, соя, виноград тощо). Паралельно необхідно обмежити споживання продуктів, що містять тваринні жири і кальцій.
