Влада Чернігова звітує, що опалювальний сезон в місті розпочнеться. Проте комфортної температури в будинках не обіцяють. Мешканці про всяк випадок готують запасні варіанти – де житимуть, якщо в квартирах не буде тепла, чим і як зігріватимуться. Власники приватних будинків за можливості заготовляють дрова. Частину купують, решту збирають у лісосмугах. Мешканці квартир в багатоповерхівках міста скуповують різноманітні обігрівачі та діляться власними «лайфхаками» – як зігрітися, коли на вулиці мінусова температура.
Ірина – власниця приватного будинку на сто квадратних метрів в приміському селі Жавинка. І хоча комунікації великого міста зовсім поруч, в селі немає централізованого опалення. У кожній хаті воно індивідуальне – в залежності від фінансових можливостей господарів. У когось стоїть кілька різних котлів для опалення, а хтось ще й досі користується старенькими грубками. Останні сьогодні – у виграші.
Ірина працює на одному з теплогенеруючих підприємств міста. В якому стані обладнання після обстрілів, бачила на власні очі. Сподівається, воно витримає холодну зиму.
Свою ж власну оселю жінка почала готувати до зими ще влітку. І хоча її будинок можна опалювати як газом, так і дровами, Ірина вирішила зробити ставку саме на дрова.
«Ми купили три машини обрізків різних, – розповідає жінка. – Вони найдешевші були на пилорамі. Так дрова коштують мінімум 6000 гривень за машину. І це соснові, вони швидко горять і дають мало тепла. А ми купили по 4500 гривень за машину обрізків. Будемо якось грітись».
Ірина мешкає в будинку разом з чоловіком, сином та батьками-пенсіонерами. Жінка радіє, що багато років тому не викинули з хати стару грубу.
«Моєму батьку порадили ще багато років тому не викидати грубу, – згадує жінка, – знайомі ще тоді казали: з газом можуть бути проблеми. Батько і лишив грубу, хоча вона стара й негарна. Але тепер кажемо: Слава Богу, що вона у нас є!»
Відбудовувати груби в селі почали ще навесні цього року. В березні-квітні село Жавинка пережило найстрашніші обстріли. Буквально в перші дні противник зруйнував місцеву газо-розподільчу станцію. Люди лишились без газу. Постійно зникало світло. Щоб хоч якось готувати їжу, почали робити саморобні грубки прямо на подвір’ях. У багатьох вони стоять і досі. Інші – будують про всяк випадок восени.
Ті, хто свого часу позбувся пічного опалення в будинках, сьогодні встановлюють в кімнатах «буржуйки». Дехто навіть ставить такі обігрівальні прилади в погребах.
«А раптом доведеться знову сидіти там по кілька діб? Краще вже з теплом, – каже Ірина. – У нас деякі сусіди тими буржуйками грілись в погребах. Спускали її вниз, а трубу назовні виводили. Так і сиділи днями-ночами».
Ірина запаслась і електричними обігрівачами, але не надто на них розраховує. Електроенергію вже сьогодні, буває, вимикають на кілька годин на добу. Що буде зимою – ніхто прогнозувати не береться. Навіть співробітники енергетичної галузі.
Дрова «останньої надії»
Лікар Володимир живе у Чернігові в приватному секторі. Разом з матір’ю та тіткою готуються до зими. Вже закупили трохи дров. Ще трохи назбирали поряд в лісосмузі.
«В лісосмузі позбирали гілки на розпалення, – розповідає Володимир. – У нас – котел на дровах. Він і гріє хату, і їсти на ньому можна готувати, якщо треба. Але ми їжу варимо на газі поки що. Головне – щоб він був (посміхається – ред.). Якщо вдень не лінуватись і постійно підкидати в котел, то можна і на гілках протриматись. А на ніч вже полінця закласти, щоб довше гріли. А там – хтозна, що буде, чи можна буде топити вночі».
Коли в лютому-березні навколо Чернігова стояли російські війська, люди в місті не топили котли та груби в темний час доби. Тільки вдень.
«Вночі дим видно добре здалеку. Ми боялися. І світло вимикали все, щоб ніде жоден вогник не світився. А хату протоплювали добре вдень, щоб хоча б на половину ночі тепла вистачило», – розповідає Наталя, мати Володимира.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У полоні тривог і надії: життя в прикордонних селах Чернігівщини (Відео)
Будинок, де мешкає Володимир з матір’ю та тіткою, будував ще його покійний батько років 40 тому. Тоді, згідно з планом, його мали ще добудовувати. Саме для цього батько закупив старі залізничні шпали.
Але будівництво тоді відклали, шпали залишили лежати у дворі просто неба. А тепер ось стали в нагоді. Ними Володимир планує у разі потреби опалювати помешкання.
«Те, що готували на будівництво, тепер будемо палити, щоб зігрітися», – з сумом констатує чоловік.
І це ще не найгірший варіант. Якщо зима буде занадто холодною і дров не вистачатиме, чернігівці, кажуть, готуються палити в грубах старі меблі, розбирати дерев’яні сараї та спилювати дерева.
Пенсіонери гріються на кухні
Валентина мешкає в одному зі спальних районів Чернігова. У пенсіонерки – квартира на першому поверсі дев’ятиповерхівки. Жінка живе сама – чоловік помер кілька років тому, діти роз’їхались.
До зими чернігівка майже не готується. Каже, холодів не боїться.
«Мене після лютого місяця вже важко налякати холодом, – говорить Валентина. – Коли було сім градусів у квартирі, я в одязі лягала спати. Не було ні води, ні світла, ні газу тоді. А сьогодні ось є вода. Правда, тільки холодна, але є. Добре, що газ є. Умови спартанські, але ми на все згодні, аби тільки не було війни!»
У Валентини в квартирі є електроприлади, за допомогою яких можна зігрітись. Але вмикати їх сьогодні жінка боїться.
«Уся країна економить електрику! Як я можу обігрівач вмикати, коли треба берегти електроенергію?!» – говорить пенсіонерка.
У жінки є дача поблизу Чернігова. Її збудував багато років тому чоловік. На дачі навіть є камін, яким можна обігріти кімнату. Але не більше. Він будувався скоріше для краси, ніж для постійного користування.
«Він слабо гріє, – скаржиться пенсіонерка, – там прямий димохід, тому, щоб натопити, потрібно багато дров. Де мені стільки дров узять? Тепло на дачі, поки горять дрова в каміні. Щоб жити – там не натопиш».
Дачне селище, де Валентина має у власності будиночок, сильно постраждало під час обстрілів у лютому-березні. Там і досі немає світла. Чи безпечно там взагалі залишатись на зимівлю – питання спірне. Пенсіонерка вирішила цей варіант відкинути. Каже: краще у холодній квартирі, але в місті. Так спокійніше.
Але невеликі лайфхаки — як зігрітись в холодній міській квартирі, Валентина все ж має. Пенсіонерку рятує кухня. Але за умови, що там буде газ!
«На кухні ото поки готую, так гріюсь. А ще можу дві великі каструлі води поставити нагріти. Поки з них пара йде, поки теплі – наче трохи теплішає в квартирі», – ділиться своїми методами зігрівання жінка.
Попри холод в квартирі, Валентина постійно вишиває картини. Дрібним хрестиком, ниткою та голкою буквально «малює» на тканині. До перемоги України планує вишити на полотні чернігівських Героїв.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Джерело: Радіо Свобода
