У ЮНЕСКО рішення внести борщ до нематеріальної культурної спадщини, яка потребує охорони, аргументують тим, що український борщ — «невід’ємна складова українського сімейного і повсякденного життя». Також згадують про те, що борщ є частиною української культури: йому присвячені свята та низка локальних борщових фестивалів, які щороку проводять у різних містах України.
І дійсно, значення борщу для українців переоцінити важко. Упродовж століть борщ був однією з обов’язкових весільних страв, навіть через місяць після весілля подавали спеціальний так званий «розхідний борщ». А ще борщ традиційно готували на поминки. А пісний борщ — одна з 12 страв на Святвечір.
24 лютого, коли росія зранку почала бомбити всю Україну, багато співвітчизників, щоб не впадати в паніку, йшли на кухню, аби зварити борщ для своєї родини. Борщ став першою стравою, про яку подумали ті, хто був вимушений вирушити з дітьми в евакуацію, коли ситуація трохи стабілізувалася. Борщ став однією з основних страв, яку готували і готують волонтери для тих, чиї домівки розбомбив ворог. Борщ «вирушив» на фронт і в госпіталі. Борщ був і є в меню кожного українця. З перших днів повномасштабної війни українці готували борщ, бо хотіли проявлення, символів, знаків і смаку України.
Окрім того, борщ — універсальна страва, що добре доповнює будь-який стіл, бо підходить до інших страв. Залежно від способу приготування і подачі, він відрізняється за густиною і температурою (більш звичний гарячий борщ чи буряковий холодник — охолоджена перша страва); може бути пісний або м’ясний; червоний, білий або зелений; із додаванням локальних складників або без них. Густий наваристий борщ може бути і повноцінним обідом, і сніданком, і вечерею. У будь-який сезон його можна готувати вдома, замовляти у звичайних їдальнях або вишуканих ресторанах. Борщ може видозмінюватися з часом, але залишається борщем.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Час діставати посадкову картоплю з льоху для прогріву»: жителі Чернігівщини готуються саджати городи
Люблять борщ і на Чернігівщині, і тут також універсального рецепту немає, бо смаки в кожного різні, як і секрети приготування найпопулярнішої та найвідомішої української страви.
«Борщі люблю. Причому різні. Сам готую дуже рідко. А от дружина балує і літніми борщами, і зимовими, і червоними, і білими. Найбільше нашій родині подобається борщ, приготовлений на буряковому квасі. Тому головний мій секрет приготування борщу – вчасно забезпечити дружину необхідними інгредієнтами», – каже чернігівець Анатолій Тютюнник.
А ось у родині історика та військового експерта Михайла Жирохова зовсім інші традиції приготування борщу, які його друзям із Чернігівщини здаються дивними, а буває, навіть і смішними.
«Борщ от уже вісім років є приводом для підколів від знайомих із Чернігівщини. Те, що ми називали на Донбасі борщем, це не борщ. У нас немає буряків у борщі. Я 40 років прожив на Донбасі. І мама, і бабуся готували завжди без буряків. А тут мене підіймають на сміх через це. Дружина моя готує так, як моя мама. Звісно, що я куштував борщ із буряком – не те. Справа звички», – пояснює він.
Якщо ж українці опиняються за кордоном, то без приготувань борщу не обходиться, адже для іноземців – це справжній делікатес.
«Готувала борщ у Литві для родини, яка нас приймала, то сподобався. А ще, було колись, варила в США – теж для родини. То там покликали сусідів, і це був своєрідний майстер-клас. Дивилися, допомагали, спілкувалися. Потім дегустували та сказали: «Відпочивай, ми самі помиємо посуд, ти ж втомилася!». Бо жінка провела на кухні півтори-дві години, це для них рідкість», – розповідає журналістка Вікторія Сидорова.
Як бачимо, скільки родин – стільки й історій, пов’язаних із борщем. Наші господині його готували, готують і готуватимуть!
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Ірина Осташко
