Рівно п’ять років тому, а саме 18 лютого 2014 року, розпочалося криваве протистояння між активістами-євромайданівцями та владою. Чотири дні вся країна спостерігала за цими страшними подіями. Та, попри страх і неабиякий ризик для життя, небайдужі українці вирушили на допомогу протестантам. Серед них була і чернігівка Наталія Воскресенська.
Жінка розповідає, що поїхала на Майдан у самий розпал кривавих розстрілів, аби надавати першу допомогу пораненим і допомагати медикам. Добиралися дуже важко, адже всі дороги до Києва були перекриті. Із собою з Чернігова везли чимало медикаментів. Сама не мала ні каски, ні бронежилета.
Вирушаючи до Києва, Наталія цілком усвідомлювала те, що назад вона може не повернутися. Та внутрішнє бажання допомогти країні в історичний момент не полишало її.
«Я тоді подумала про те, а що ж я скажу дітям, коли вони мене спитають, чим я займалася, коли в країні таке відбувалося. Дороги перекриті – це лише виправдання. Якщо інші в це повірять, то я ж сама знатиму, що це не перепона. Я не могла собі дозволити лежати на дивані та боятися. Тому, переборовши страх, я все ж таки поїхала», – згадує Наталя Воскресенська.
Учасниця Майдану каже, що за роздумами над поїздкою і за сам час дороги вона змогла налаштуватися і більш-менш спокійно поводитися під час обстрілів. За словами Наталії, вона працювала як машина, адже не було часу думати, треба було діяти.
«Я чула, як над головою кулі свистіли, як люди помирали на очах. Це все усвідомила лише потім. Я просто робила те, для чого приїхала. Але був момент, коли у мене з’явився тваринний страх. Я раптом зупинилася і замислилася, що буде, якщо куля поцілить зараз у мене, як вона врізається в моє тіло, який при цьому біль. Під цим імпульсом інстинкту самозбереження в мене з’явилася думка просто тікати. Але мені вдалося себе опанувати, коли я зрозуміла, що це просто емоції. І я вирішила: якщо вже приїхала, то треба залишатись», – зізнається Наталія.
Жінка розповідає, що хоча багатьох тих цілей, за які стояв Майдан, Україна не змогла досягти, та найбільшою його перемогою Наталія вважає свободу. Адже, на відміну від часів Януковича, зараз можна вільно прийти до міської ради та висловити своє невдоволення роботою влади, зустрітися та поспілкуватися з її представниками, висловити власну думку, не боячись розправи.
«Тоді демократичних свобод було дуже мало, тебе спокійно могли посадити, пришити тобі купу різних справ і так далі. Зараз же, якщо є бажання, то існує чимало можливостей добиватися своїх ініціатив. До того ж, після Майдану українці усвідомили себе як нація. Якби російський вплив продовжувався і надалі, то нас би вже розтерли. А так люди дали бій і показали, що хочуть бути незалежними. Навіть опитування показують, що тепер люди підтримують більше євроцінності», – зазначила Наталія Воскресенська.
Вона не вважає, що Україна тепер живе гірше, але шанс на втілення всіх ідеалів Майдану проґавили. Та позитивних кроків чимало. Адже наразі влада вже не дозволить собі обійтися з мітингувальниками так, як у 2014 році зробили зі студентами, просто побивши їх.
Наталія Воскресенська розповідає, що зараз уся надія на молоде покоління. Адже за п’ять років уже підросли діти, що виховуються на європейських і національних цінностях. Вони усвідомлюють, що є своя країна, яку треба захищати.
До того ж, за словами Наталії Воскресенської, зросла частка громадсько-активних громадян. І коли відсоток таких громадян переважатиме, тоді можна насправді щось змінити в країні.
=розповіла, як змінив Україну Майдан=
Нашла чем хвалиться. Надо тщательно скрывать, что ты похабился на майдане.