Війна в усі часи – завжди непроханий гість. Приносить вона смерть, голод, розруху, знецінює людське життя. У ХХ столітті над Європою прошуміли смерчем дві світові війни. Остання велика війна завершилася більше ніж сімдесят років тому і забрала вона десятки мільйонів життів, полишила по собі сиріт і вдів, розгромлені вщент економіки багатьох країн Європи та Азії.
Не оминула війна й Корюківку – невеличке містечко на півночі Чернігово-Сіверщини. І не тільки загиблі славні воїни Корюківщини, солдати Червоної Армії, партизани, підпільники, а й мирні мешканці міста подивилися в очі смерті 1 – 3 та 9-го березня 1943 року під час каральної акції нацистів.
Та все ж весняної ночі з 8-го на 9 травня Перемога прийшла. Позаду – велика біда, до якої призвела недалекоглядна політика радянського керівництва. Попереду, ще до 2 вересня 1945 року, війна з Японією, відбудова поруйнованого господарства. Голод 1946–1947 років. А на теренах Західного Полісся та Галичини не зупинялася ні на хвилину національно-визвольна до початку 60-х боротьба УПА за незалежність України.
Та все ж мир. Можна більш спокійно перевести подих, оглянутися довкола й почати заліковувати явні рани війни. У серці ж нації й зараз лишаються рани. І, здавалося, мир настав. Побажання мирного неба над головою стало звичним.
На початку 90-х років розпалася остання імперія, і на уламках СРСР постали нові незалежні держави. Та, на жаль, у колишній метрополії реваншистські імперські сили не заснули, а продовжили з новою потугою приєднувати до Росії «старі» території: спочатку на Кавказі, а тепер, із 2014 року, в Україні. «Антифашисти» Третього Риму роззявили пащу московського націонал-шовінізму і прагнуть перекроїти світову політичну мапу.
Відзначення дня Миру й Перемоги в Корюківці розпочалося ще 8-го травня. З ініціативи громадських організацій «Альтернатива» та воїнів АТО увечері зустріли Першу Хвилину Миру. Пройшов молебень за мир в Україні. Очолював молитву настоятель Свято-Вознесенського Храму Української Православної Церкви Київського Патріархату, протоієрей Тарас Баїк.
А вранці 9-го травня заходи розпочалися з покладання квітів до пам’ятника жертвам Корюківської трагедії та велелюдної ходи до Парку Слави. Очолили велелюдну ходу під барабанний бій прапороносці, ветерани вже цієї російсько-української війни, воїни АТО, керівники міста та Корюківського району. А на грудях мало не в кожного красувалися маки – символ закінчення війни.
А що ж ветерани? Їх лишилася в Корюківці зовсім трішки. Цього святкового дня на лавочках у парку Слави сиділо зовсім небагато людей з орденами й медалями за ту війну, Другу світову.
Районний будинок культури усім присутнім подарував прекрасну концертну програму. У виконанні ведучої прозвучала поетичні рядки творів про страшну війну. А артисти «з народу» виконали пісні-молитви. Небо сумне трішки зривалося сльозами крапельок дощу. Та проте втрималося, не розридалося великим дощем, навіть тоді, коли була оголошена хвилина мовчання.
Наостанок грав духовий оркестр. Біля нього, наче вслухавсь у відлуння своєї молодості, один із останніх ветеранів війни.
Віктор Татарин
Фото автора
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
