Трапляється, що діти виявляють жорстокість до тварин. Це тривожний сигнал, але дорослим не треба одразу панікувати. Бо необережне ставлення до тварини не завжди означає свідому жорстокість. Можливо, дитина просто не знає, як взаємодіяти з тваринами.
Причиною агресивної поведінки може бути страх. Тоді дитині потрібна допомога старших, щоб зрозуміти, як поводитися правильно.
«Червоним маркером у поведінці є те, що дитина не сприймає тварину як живу істоту та не виявляє емоцій до неї. У такому разі слід якнайшвидше звернутися до фахівця.
Водночас важливо розуміти, дії дитини були захистом чи неконтрольованою реакцією, а може, навпаки — дитина свідомо кривдила тварину. Головна різниця між непорозумінням і навмисними діями полягає в тому, чи дитина контролює свої дії», – зазначає психологиняКатерина Марченко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як говорити з дітьми про війну: рекомендації чернігівської психологині
Якщо жорстокість до тварини була свідомою, то психолог зможе зрозуміти мотиви та визначити алгоритм дій віндивідуальній роботі з дитиною.
Водночас у дошкільному віці діти активно розвиваються та не завжди достатньо відчувають м’язи та суглоби. Тому можуть стиснути тварину більше ніж треба. У такому разі дорослим слід пояснити, що ця поведінка може завдати болю, а також показати приклад безпечної взаємодії.
Ірина Осташко
