Дитинство – золота пора, коли здається, що все до снаги, і з’являються різні найсміливіші мрії, зокрема про майбутню професію. Але життя влаштоване так, що вони не завжди стають реальністю. Навіть є дослідження, яке підтверджує, що 96% дорослих не мають роботи, якою марили в дитинстві, а це означає, що тільки 4% змогли втілити свою мрію в реальність.
Чи насправді це так, вирішили поцікавитись у чернігівців, а також дізнатися про те, ким вони хотіли стати в дитинстві.
Діана Мкртчян
Балериною, потім міліціонером, адвокатом. Більш усвідомлено й у школі – журналістом. Журналістом трохи побула, а потім змінила сферу – PR.
Марія Домашенко
У підлітковому віці дуже мріяла стати відомою гітаристкою. На той час у нас із друзями навіть гурт такий собі був. Та не зігралися. І так усе залишилось на рівні хобі.
Любов Сила
У дитинстві довго мріяла стати лікарем, аби вилікувати свою бабусю. Після прочитання пригодницьких книжок вирішила, що хочу бути мандрівницею і письменницею. Мрія частково здійснилася: зараз за будь-якої можливості мандрую та пишу статті.
Анатолій Тютюнник
Коли був зовсім малий, хотів працювати на величезному тракторі «Кіровець» (на той час він з’явився в нашому колгоспі), щоб заробити грошей і діду Павлу (це чоловік маминої хрещеної) привезти цілий причеп цукерок. У садочку і молодших класах школи, мабуть, як і всі, хотів бути і льотчиком, і космонавтом, і пожежником тощо – цікаві та відважні професії. Але у восьмому класі написав замальовку про нашого вчителя фізики Сергія Дмитровича Соболєва і надіслав до районної газети. Її надрукували і запропонували писати ще. Звісно, ті перші публікації зазнавали суттєвих редакційних правок, але бажання писати до газети і підтримка працівників редакції «Нових горизонтів» визначили мій подальший вибір – вступати на факультет журналістики Київського університету. Вчителі у школі відмовляли: не вступиш, йди в педагогічний. Але я був впертим – тільки журналістика. Взяв участь у конкурсі республіканської газети «Молода гвардія» і як один із переможців отримав рекомендацію газети для вступу. Також була рекомендація «Нових горизонтів». Довелося пройти ще творчі конкурси, перш ніж допустили до вступних іспитів – такі були правила. І от я – студент факультету журналістики. Відтоді багато писав і розповідав про людей різних професій, і можу сказати: всі вони прекрасні, якщо до душі.
Михайло Жирохов
У дитинстві мріяв стати військовим. Навіть вступив до військового училища (щоправда, військово-політичного), але розпад Союзу поставив на цьому крапку. Зараз фактично реалізую свою мрію, займаючись військовою історією.
Вікторія Сидорова
У 5-7 років я була впевнена, що стану великою акторкою. Ця мрія реалізувалася частково тому, що в підлітковому віці, в студентські роки я відвідувала театральні гуртки й брала участь у виставах. Ще одна моя мрія – років у 10-12 – бути бібліотекаркою. Я завжди любила читати й уявляла, що матиму доступ до всіх книжкових новинок і зможу в затишку читальної зали насолоджуватися словом. Однак так склалося, що пішла навчатися на історію та психологію і врешті-решт стала журналісткою, редакторкою газет, піарницею. Все це потребує певної «публічності» й роботи з інформацією, тож, вважаю, все склалося так, як і мало бути. Важливо, що працюю не лише зі словом, а й із людьми.
Катерина Кулініч
Ще малою, десь у класі 3, я мріяла стати тренером із плавання. Моїм кумиром на той момент була моя тренерка – Любов Сізих. Із роками плавання перейшло в роботу, а мрія змінилася. Десь у 9-му класі я познайомилось з Його Величністю ПРАВОМ і те знайомство переросло у безкінечне захоплення. Відтоді я мріяла стати юристом. Тільки не знала, яким саме, прокурором чи, може, нотаріусом… Моя мрія стала ціллю і, як їй годиться, втілилася в життя. Сьогодні я вже 8 років практикую адвокацію в судах і жодного разу не пожалкувала про свій вибір. Адвокатура, юриспруденція – це не моя робота, а моє захоплення та спосіб життя. А мрії мають ставати цілями і тоді вони неодмінно збудуться, варто тільки захотіти.
Сєргєй Карась
Багато про що мріяв. Наприклад мріяв стати лісничим і мати змогу носити форму (навіть перші зароблені гроші отримав за те, що під час пришкільного табору після 3-го класу ходили у ліс сапати тільки-но висаджені ялинки. Приблизно з 8 класу мріяв стати спортивним (краще – футбольним) журналістом. Загалом мрія здійснилася. Працюю журналістом, і про футбол теж пишу.
Ольга Бібік
Із дитинства мене тягнуло допомагати всім навколо. У 5 років це були вуличні тварини, яких я тягла додому. Різні кошенята, щенята та інші милі створіння, яких я приносила додому, відгодовувала, благополучно отримувала по дупі й відносила туди, звідки взяла.
Трохи підросла – і шестирічною дитиною допомагала носити сусідським бабусям сумки з магазинів. Цей альтруїзм залишився в мене і донині – намагаюся займатися благодійністю та мрію про мир у всьому світі.
Із дитячих мрій – я уявляла себе моделлю, що позує на подіумах. Дивилася різні покази мод і «Міс світу» – приміряла на себе корону переможниці. Загалом уже з самого дитинства хотіла всюди бути кращою і першою.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
