Описуючи сотенний устрій Чернігівського козацького полку, підходимо до тієї його частини, що знаходилася на периферійній території та була фактично прикордонною із землями Великого князівства Литовського. Мова сьогодні піде про Городнянську сотню як самобутню складову Чернігівщини козацької доби.
Створення
Територія, на якій розташовувалася Городнянська сотня, завжди була прикордонною. У XVI столітті по ній проходив кордон між землями Великого князівства Литовського та Московського царства, у XVII столітті – Речі Посполитої та Московії, з середини XVII століття Городнянська сотня була північною прикордонною територією Української козацької держави – Гетьманщини. До 1648 року містечко Городня було центром Городнянської волості (округу) Чернігівського повіту Чернігівського воєводства.
Слід відзначити, що як окрема адміністративно-територіальна одиниця Городнянська козацька сотня виникла не одразу. Спочатку її територія перебувала у складі Седнівської сотні Чернігівського полку, і лише у 1672 році вона була створена гетьманом Іваном Самойловичем в ході адміністративної реформи Лівобережної України як окрема адміністративна одиниця Чернігівського полку шляхом виокремлення із Седнівської сотні. Саме у Конотопських статтях 1672 року, укладених новообраним гетьманом Самойловичем із московитами вперше згадується існування Городнянської сотні та вказується прізвище її очільника Григорія (Грицька) Романова.
Як справедливо відзначає у своїй краєзнавчій праці «Городнянський літопис» місцевий краєзнавець О. І. Седень, навіть після створення сотні територія Городнянщини була предметом територіального спору між Гетьманщиною та другою складовою частиною Речі Посполитої, Великим князівством Литовським. Відомо, що у середині 80-х років XVII століття литовський гетьман Сапєга вимагав перенести кордон на південь та передати до Речицького повіту Яриловичі та Городню, на що отримав відмову гетьмана Самойловича.
Як зазначає вищезгаданий О. І. Седень, Городнянська сотня залишалась прикордонною до першого розподілу Польщі (1772 рік), коли Східна Білорусія була приєднана до російської імперії. Один з польських форпостів знаходився неподалік від села Деревини і урочища Рубіж, над якими проходила демаркаційна лінія.
Особливості
З часу створення Городнянської сотні землі на її території активно роздавалися у власність козацькій старшині та звичайним козакам. Найбільшим власником маєтків та угідь на території сотні був чернігівський полковник Василь КасперовичДунін-Борковський, якого щедро обдаровували землями не тільки гетьман Самойлович, а і московський цар Олексій Михайлович. Відомо, що у Городнянській сотні Дунін-Борковський заснував слободи Ваганичі та Сеньківку, створювати поселення продовжували і його нащадки.
Протягом всього часу свого існування Городнянська сотня перебувала у складі Чернігівського полку. З ліквідацією Катериною II козацького адміністративно-територіального устрою у 1782 році припинила своє існування і вищезгадана сотня, а її адміністративна територія включена до Чернігівського намісництва. Сотенний центр за весь час існування незмінно перебував у містечку Городня, сьогодні — місто та центр однойменної територіальної громади Чернігівського району.
При заснуванні Чернігівського намісництва, гербом Городні залишився герб Городнянської сотні: «1782 року 19 січня сотенне містечко Чернігівського полку Городня, Височайше затверджено повітовим містом Чернігівського намісництва. В тому ж році 4 липня затверджено колишній сотницького управління герб».
На гербі зображений залізний якір з піднятим кільцем, на якому якір нібито висить. У червоному полі над якорем розташовані три восьмикінечні срібні зірки. О. І. Седень припускає, що цей герб належав одному з городнянських сотників. Оскільки посадові адміністративні особи, за дефіцитом казенної печатки, часто вживали свою.
Згаданий вище автор також відзначає той факт, що відомі герби городнянських сотників мають значні відмінності від герба Городні, а найбільш схожі на герб Городні польські: герб «Кмициць» або «Радзиць», а також герб «Котвиця» – невідомо, який зв’язок мають з Городнею. Також герб Городні схожий на старовинні герби кількох поселень.
Городнянські сотники
В. М. Заруба у своїй праці «Адміністративно-територіальний устрій Війська Запорозького у 1648-1782 роках» наводить наступний перелік осіб, що займали уряд сотника Городнянської сотні:
1) Грицько (Григорій) Романов (1672);
2)Іван Богданович Войцехович(1672);
3) Василь Півень(1690);
4) Герасим (1691);
5) Андрій Стахович(1691-1699);
6) Василь Стахович(1700-1715);
7) Яків Жданович (1717-1726);
8) Самійло Холодович(1725);
9) Іван Войцехович(1728);
10) Федір Іванович Молявка(1729-1738);
11) Петро Лемешовський(1734);
12) Андрій Войцехович(1742);
13) Григорій Федорович Молявка(1744);
14) Іван Пирятинський (1748);
15) Леонтій Серафимович(1739, 1751);
16) Іван Стахович(1755-1761);
17) Григорій КорнилійовичДубовик (1759-1767);
18) Іван Дмитрович Красовський(1770);
19) Никифор Харченко (1771-1779).
Серед представників сотенної старшини найбільш відомими були сімейства Войцеховичів, які мали шляхетське походження та неодноразово призначалися на сотницькі уряди, а також Стаховичів та Молявок, що пізніше отримали дворянські титули.
З яких населених пунктів складалася
Вже згадуваний нами В. М. Заруба, спираючись на дані статистичних описів XVIII століття називає наступні населені пункти, що входили до складу Городнянської сотні: село Андріївка, село Берилівка, село Бурівка, село Бутівка, село Ваганичі, село Вихвостів, село Володимирівка, Гасичевий млин, Гніздиський хутір, село Гніздище, містечко Городня, село Деревини, слобода Деханівка, млин Довга Гребля, село Дроздовиця, село Дубровне, Жабчицька слобода, село Жабчичі, село Івашкове, село Ільмівка, слобідка Калинівка, село Кашпурівка, село Кузнеці, село Куликівка, село Кусеї, село Лемешівка, село Листвен, Лиственська слобода, село Ловинь, село Мощенка, село Невкля, Нова гута, Новосвятська гута, село Овтуничі (Автуничі), село Олександрівка, Олександрівська гута, Папірня бунчукового товариша Костянтина Лизогуба, село Пекурівка, Переїздинська рудня, село Перепис, Півнева слобода, Півневський хутір, Політичинська рудня, село Саланівка, Свяцька рудня, село Сеньківка, село Смички, слобода Смяч, село Старосілля, Суховирська рудня, село Тупичів, село Хоробичі, село Хотівля.
В описі 1769 року до складу Городнянської сотні також додані села Бичацьке, Будище, Гутиця, Сутки і Хрипівці (Хрипівка).
Андрій Подвербний
Обкладинка згенерована за допомогою ШІ
