Правозахисна організація Human Rights Watch задокументувала кілька випадків порушення військами рф законів і звичаїв війни, вчинених щодо цивільного населення окупованих територій Чернігівської, Харківської та Київської областей України.
Зокрема випадок неодноразового зґвалтування; два випадки сумарних страт: один – шістьох чоловіків, другий – одного чоловіка; й інші випадки незаконного насильства та погроз у період із 27 лютого по 14 березня 2022 року. Військові також були причетними до пограбування майна цивільного населення, зокрема продуктів харчування, одягу та дров. Ті, хто вчинив ці порушення, є відповідальними за воєнні злочини.
«Задокументовані нами випадки – це невимовні умисні жорстокість і насильство щодо цивільного населення України, – сказав Г’ю Вільямсон, директор Human Rights Watch із питань Європи та Центральної Азії. – Зґвалтування, вбивства та інші насильницькі дії проти людей, які перебувають під владою російських військ, треба розслідувати як воєнні злочини».
Дослідники та дослідниці Human Rights Watch особисто або по телефону проінтерв’ювали 10 людей, зокрема очевидців, потерпілих і місцевих мешканців окупованих Росією територій. Деякі люди з міркувань безпеки попросили називати тільки їхні імена або ж використати псевдоніми.
Багато хто з опитаних нами українських цивільних мешканців розповідав, як російські війська вивозили продукти харчування, дрова, одяг та інші предмети, як-от бензопили, сокири та бензин.
Усі сторони збройного конфлікту в Україні зобов’язані дотримуватися міжнародного гуманітарного права (законів і звичаїв війни), зокрема Женевських конвенцій 1949 року, Першого додаткового протоколу до Женевських конвенцій, а також міжнародного звичаєвого права. Збройні сили воюючої сторони, яка здійснює ефективний контроль над територією, є суб’єктом міжнародного права про режим окупації. Також застосовуються, і то завжди, норми міжнародного права прав людини.
Закони та звичаї війни забороняють умисне вбивство, зґвалтування й інше сексуальне насильство, катування та нелюдське поводження з полоненими комбатантами та цивільними особами, які перебувають під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є. Також заборонено мародерство та пограбування. Кожен, хто віддає наказ або умисно вчиняє такі дії, заохочує та сприяє їм, є відповідальним за воєнні злочини. Військове командування, яке знало або принаймні могло знати про такі злочини, але не намагалося їх зупинити чи покарати винних, несе кримінальну відповідальність за воєнні злочини в рамках відповідальності командування.
«Росія має міжнародно-правові зобов’язання неупереджено розслідувати ймовірні воєнні злочини її військових, – сказав Ґ’ю Вільямсон. – Командири мають усвідомлювати, що через невжиття заходів проти вбивства та зґвалтування вони можуть стати персонально відповідальними за воєнні злочини у рамках відповідальності командування».
Чернігівщина в дослідженні Human Rights Watch:
27 лютого російські військові схопили шістьох чоловіків у селі Старий Биків Чернігівської області та вбили їх, вчинивши акт сумарної страти. Тетяна з села Новий Биків, яке розташованe на протилежному березі річки Супій навпроти Старого Бикова, розмовляла з родичами чотирьох убитих чоловіків. Вона розповіла Human Rights Watch, що 27 лютого було підірвано міст між Новим і Старим Биковом, а російські війська обстріляли обидва села. Потім колона російської бронетехніки увійшла до Старого Бикова.
«Більшість людей ховалися від обстрілів у своїх підвалах, а солдати ходили від хати до хати», – розповідали Тетяні родини зі Старого Бикова. З домівок бійці забрали шістьох чоловіків:
Вони забрали шістьох чоловіків із трьох різних родин. У однієї матері забрали [і розстріляли] обох її синів. Іншому молодому хлопцю було 20 із лишком років, його звали Богдан, я добре знаю його матір, вона мені розповіла, що солдати сказали їй почекати біля дому, коли забирали її сина … на допит. Те саме сказали іншим родинам. Натомість вони забрали цих шістьох чоловіків, відвели на край села та розстріляли.
Вікторія, Богданова матір, із якою Human Rights Watch розмовляла окремо, розповіла, що 27 лютого:
Забрали мого сина Богдана [29 років] і зятя Сашу [повне ім’я Олександр, 39 років]. Ми були в підвалі [через обстріл], то не бачили. Вони вийшли покурити. Потім прибіг наш сусід і сказав, що бачив, як вони забрали Богдана, Сашу і ще хлопців.
Вікторія вибігла на вулицю, аби запитати у російських солдатів на блокпосту, що сталося. «Вони сказали, щоб ми не хвилювалися, що [солдати] їх трохи налякають і відпустять, – сказала вона. – Ми відійшли метрів на 50… і почули постріли. Це було десь о 18:20».
Вікторія розповіла, що наступного дня вона з сестрою прийшли на луг і побачили там тіла, що лежали біля будинку:
Троє були з одного боку будинку, але не мої син і зять. Ми обійшли будинок і побачили [Богдана, Сашу і ще одного]. Вони лежали там. Із простреленими головами. Зі зв’язаними за спиною руками. Я подивився на тіло сина, його кишені були порожні, не було ні телефона, ні ключів, ні документів.
Вікторія попросила у солдатів на блокпості дозволу забрати тіла, але ті відмовили. Протягом наступних днів тривали сильні обстріли.
Вікторія розповіла, що 7 березня вони знову попросили у солдатів дозволу забрати тіла: «На блокпості сказали нам іти на кладовище, що вони привезуть тіла… Всі прийшли [всі сусіди], десь 75 людей… Ми поховали всіх в один день, в окремих могилах».
Вікторія розповіла, що інші чотири чоловіки, поховані того дня, – це 40-річний Володимир, ще один Олександр, 40 років, і двоє братів – 31-річний Ігор і 33-річний Олег.
Тетяна розповіла, що солдати також забрали у мешканців села всі дрова і не лишили їм нічого для приготування їжі чи опалення домівок.
Повний текст можна прочитати за посиланням: https://www.hrw.org/uk/news/2022/04/08/ukraine-apparent-war-crimes-russia-controlled-areas
