Українським волонтерським рухом захоплюється весь світ. Адже наших волонтерів не лякають труднощі та виклики. Вони прагнуть допомагати нашим захисникам і цивільним, часом навіть ціною власного життя.
Особливо 5 грудня, в Міжнародний день волонтера, вони чують на свою адресу багато теплих слів і вдячності. Щоправда, допомагають іншим не задля цього, а за покликом серця.
На знак подяки чернігівським волонтерам за роботу в Чернігівському історичному музеї ім. В.Тарновського відкрили виставку «Волонтер діє першим. Тут. Скрізь». Організатори кажуть, що Чернігівщину відстояли завдяки Збройним Силам і чернігівцям, які в це вірили.
«Представлено багато світлин, які надали волонтери, причому вони різної якості, бо зроблені на телефони. Багато світлин саме з періоду блокади Чернігова. Є документи – волонтерські посвідчення, перепустки на машину, які видавали волонтерам під час блокади міста та бойових дій на Чернігівщині. Надані щоденникові записи про те, в які будинки що треба завезти, кого евакуювати, що в Куликівці стоїть вантаж, який треба забрати…», – у коментарі для ЧЕЛАЙН зазначила Олеся Світловська, старший науковий співробітник музею.
А починається виставка зі світлини відомого чернігівського фотографа Віктора Кошмала. Вірніше, це інсталяція, присвячена події, яка розділила реальність на «до» і «після». З одного боку, показане вранішнє мирне місто і дитина, яка спить у своєму ліжечку. Це в одній половинці вікна. А в іншій – у вікно вже націлена ракета, вибите скло і дитяча подушечка, яка впала, тобто вже інша реальність, у якій ми всі прокинулися 24 лютого.
«Далі ми демонструємо карти Чернігова, як він був поділений на гуманітарні сектори, аби не було хаосу в роботі волонтерів, щоб кожен район Чернігова був охоплений волонтерською допомогою. І ось Чернігів був поділений спочатку на дев’ять гуманітарних секторів, а потім уже на 17. Це на середину березня. І у нас, відповідно, дві карти про це є. Представляємо 17 волонтерських штабів, які обслуговували Чернігів. Не всі з них, звісно, відгукнулися, але інформація про більшість із них є. Деякі з них продовжують діяльність до цього часу. Або хтось із волонтерів продовжує працювати, а штаби вже не діють. Але на час блокади вони всі працювали», – розповідає Олеся Світловська.
Виживання в блокадному Чернігові – це ще одна болюча тема, яку не оминули на виставці. Є чимало фотографій людей біля бомбосховищ, як чернігівці готували їжу на вогнищах на цеглинах, гріли чайники. І є фотографії польової кухні Регіни Гусак, зокрема роздача їжі з кухні в березні. До речі, кухня годувала і військових, і цивільних. І також є інсталяція блокпосту, які стояли довкола Чернігова.
«Волонтери в умовах бойових дій переважно готували гарячі обіди та возили їх бійцям на нульові позиції. Це на той час було дуже важливо, багато волонтерських штабів займалися цією справою.
І ще представлена інсталяція – волонтерський склад і зарядка телефонів. Генератор стоїть і заряджаються телефони. Це така характерна картина для блокадного Чернігова. Адже дуже важко було переживати саме відсутність зв’язку й інформації», – розповідає старший науковий співробітник музею.
Не оминули увагою ще один важливий напрям волонтерської діяльності – доставку вантажів до Чернігова із заходу України, з-за кордону, з Києва та інших міст. А ще волонтери, ризикуючи власним життям, займалися евакуацією людей із Чернігова, бо тоді «зелених коридорів» із міста не було, і на це зважувалися лише волонтери.
«Представлена фотографія Артема Рокитіна. Він – один із організаторів евакуації людей. Від першої школи відправляв рейси. Є світлини, як людей на човнах переправляють. Це вже після 23 березня, коли не було мостів», – зазначає Олеся Світловська.
Волонтерська діяльність ризикована і небезпечна, тож, на жаль, не без втрат.
«Окрему увагу приділили загиблим волонтерам. Це Ірина Бойко, яка 2 березня отримала смертельне поранення під час виконання одного з завдань. І 30 березня волонтерська колона із 5 бусів була обстріляна, четверо людей були поранені, а троє загинули. Вони якраз везли допомогу до Чернігова. Серед загиблих – Настя Тагірова і два киянина: Олексій Антонов і Богдан Стефанишин. До речі, на відкритті виставки був батько Олексія Антонова», – розповіла Олеся Світловська.
Не забули і про волонтерські організації, які фактично діють із 2014 року.
«Це БФ «Захистимо Україну», «Єдиний волонтерський центр», організація, що допомагає Бобровиці та Новоселівці. Якраз Оксана Дегтярьова опікується цією справою. Громадська організація «Голос батьків», яка об’єднує батьків дітей з особливими потребами. Вони згуртувалися, щоб шити різні речі, потрібні для бійців – рукавиці, балаклави, плетуть шапки, шкарпетки, а потім відправляють захисникам на фронт. «Чарівниці добра», які представили найбільший сплетений прапор України на День Покрови. І вони також плетуть різні речі та передають в армію.
І, звісно, представлений наш музей під таким гаслом, що нам допомагають і ми допомагаємо. Нашому музею допомагали під час блокади і нині допомагають, зокрема міжнародні організації, а також кияни, львів’яни. І ми допомагаємо іншим. І коли блокада була, чим могли, допомагали Збройним Силам. І нині наші співробітники сітки плетуть, роблять донати», – повідомила старший науковий співробітник музею.
Зрозуміло, що всіх волонтерів і організації, які підтримують військових і цивільних, постраждалих від бойових дій, в одній публікації перелічити неможливо. Головне – що їхня діяльність надважлива і дуже потрібна.
Ірина Осташко
Фото – Чернігівський історичний музей ім. В.В. Тарновського
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
