Уявіть карту Чернігівської області – і над нею ряд портретів державних очільників, які змінювалися через роки. Кожен з них – людина з історією, характером, іноді прихованими «родзинками». Отже, хто керував Чернігівщиною в часи незалежності?
Початок змін і викликів (1992–2002)
Після здобуття незалежності Україна потребувала органів виконавчої влади на місцях. У 1992 році був призначений Валентин Васильович Мельничук представником Президента в Чернігівській області – він став першою людиною на керівній посаді регіону після 1991 року.
Мельничук походив зі сфери інженерії та розвитку місцевого управління: до цього він уже працював у Чернігові, зокрема як міський голова. У 1990-х роках він закріпив для себе ім’я «стабілізатора» в місцевій політиці.
Після певної перерви, у 1995 році на посаду прийшов Петро Дмитрович Шаповал, який керував областю до 1998 року.
Наступний – Михайло Григорович Каскевич (1998–1999). Досить короткий строк, але у важкий час, коли формувалися основи місцевої влади.
У 1999 році змінилося керівництво і на посаду прийшов Микола Петрович Бутко, що працював до кінця 2002 року, опинившись на зламі двох політичних епох.
Ці перші роки ознаменовані тим, що керівники часто мали лише кілька років або навіть місяців, щоб реалізувати стратегії розвитку, інфраструктури чи бюджетування.
Поворот і продовження (2002-2014)
У листопаді 2002 року тимчасово обов’язки виконував Григорій Михайлович Панченко, поки не було призначено нового повноцінного очільника. Але вже наприкінці 2002 року повернувся Валентин Мельничук і знову очолив ОДА до січня 2005 року.
У 2005 році коротко керував областю Владислав Анатолійович Атрошенко.
Після нього був Микола Іванович Лаврик (2005–2007) – спокійний, прагматичний адміністративний керівник без гучних політичних проривів.
Поворотним став 2007 рік: Володимир Миколайович Хоменко спочатку був в.о., а потім затверджений повноцінно керувати Чернігівщиною й залишився на цій посаді аж до 2014-го – одна з найдовших каденцій у регіоні. Володимир Хоменко був представником «Партії регіонів» і людиною президента-утікача Януковича.
Кризовий час, ротації й нові виклики (2014-2021)
У 2014 році, в роки Революції Гідності та переформатування влади, головою області став Володимир Олександрович Івашко (березень–вересень). Далі тимчасово виконував обов’язки Сергій Миколайович Журман (вересень 2014 – березень 2015). У березні 2015 року призначено Валерія Петровича Куліча. Після відставки Куліча почалися більш часті ротації.
З 30 липня 2018 по 28 листопада 2018 обов’язки голови ОДА виконувала Юлія Свириденко, яка нині працює на посаді Прем’єр-міністра України.
У листопаді 2018 з’явився Олександр Петрович Мисник (до червня 2019). Тимчасово очолювала область Наталія Андріївна Романова з червня 2019 до кінця жовтня 2019. Потім Андрій Леонідович Прокопенко (жовтень 2019 – жовтень 2020). Особливої уваги заслуговує Анна Миколаївна Коваленко (жовтень 2020 – серпень 2021) – наймолодша та одна з небагатьох жінок на цій посаді. Цікаво: коли її призначали, вона була на шостому місяці вагітності, а вже 11 січня 2021 року народила доньку Марію Русланівну Хомчак, не залишаючи посади.
Сучасність і виклики Чауса (з 2021)
4 серпня 2021 року указом Президента призначено В’ячеслава Анатолійовича Чауса головою Чернігівської ОДА. Народився він 24 серпня 1977 року у Чернігові. До призначення працював у «Укргазвидобуванні», зокрема з питань земель і соціальних питань. У деклараціях показав значні доходи, автомобілі, земельні ділянки, що викликало інтерес громадськості й ЗМІ до його майнового стану. Нині Чаус продовжує керувати областю на посаді начальника Чернігівської обласної військової адміністрації.
Отже, від 1991 року Чернігівську область очолювали 17 осіб, якщо рахувати всіх офіційних голів ОДА (або представників Президента), включно з тими, хто тимчасово виконував обов’язки (13 повноцінних голів і 4 виконуючих обов’язки (Панченко, Журман, Свириденко, Романова).
