Древній мальовничий Седнів – одне з найкрасивіших місць в Україні. Відомий як літописний Сновськ – неприступна фортеця часів Київської Русі. За часів Гетьманщини тут охороняли кордони запорізькі козаки. Свого часу в Седневі творили Шевченко та Глібов. Тут і досі черпають натхнення десятки та сотні митців сучасної України, адже іншого настільки красивого містечка годі й знайти. Словом, ідеальне місце для відпочинку й оздоровлення.
Тож, мабуть, не випадково, що 1965 року в Седневі відкрили літній табір для відпочинку дітей «Юний Хімік» – відомчий табір славетного (в минулому) Чернігівського підприємства-гіганта «Хімволокно».
Упродовж 47 років заклад успішно працював, славився особливою виховною та організаційною роботою з дітьми, мав власні традиції. А від охочих тут відпочити, як кажуть, відбою не було. У кращі часи приймали до 300 дітей за одну зміну та, відповідно, до 1500 маленьких відпочивальників за сезон.
Та ось у 2012 зірка «Хімволокно» остаточно згасає, і 2013-го табір перейменовують на «Дивосвіт» і перетворюють на комунальну установу, підпорядковану Чернігівській обласній раді. Здавалося б, така трансформація повинна була б вдихнути у табір нове життя. Заклад мав би знову запрацювати на повну потужність – із новою назвою, оновленою матеріально-технічною базою, підтримкою обласного керівництва – та як раніше стати центром творчого та патріотичного виховання, оздоровлення та відпочинку дітей Чернігівщини. Та не так сталося, як гадалося. Хоча плани у новопризначеного директора табору та тодішніх обласних керівників стосовно подальшого розвитку закладу були амбітними. Щоправда, впродовж трьох років заклад перетворився на руїну.
Маємо відремонтовані (для показу?) їдальню, медпункт, душову та один (!) житловий корпус із семи. А з іншого боку, попри обіцянки, досі працюють тільки 4 загони, водночас повністю занедбані інші 3 корпуси. Приміщення клубу просто в жахливому стані. Майно табору, зокрема секції для сидіння, доведені до непридатного стану. Замість обіцяних тренажерів у будиночках валяються старі матраци та поламані меблі. Повсюди розкидане сміття, лежить листя трирічної давнини, а також просто небезпечні для дітей предмети – побите скло, будівельне сміття, дошки, з яких стирчать гвіздки, тощо. І все це вже третій рік нездатні прибрати – ні перед початком сезону, ні після його закінчення. Розтрощені гойдалки, лавочки та столики. Та й, окрім сміттєзвалища, табір перетворено на місце випасання домашньої худоби…
Далі – ще цікавіше! Відкриваємо «Обласну програму оздоровлення та відпочинку дітей Чернігівської області на 2016-2020» і бачимо, що на фінансування утримання та зміцнення матеріально-технічної бази обласного комунального закладу оздоровлення та відпочинку «Дивосвіт» на 2016 рік було передбачено – ні багато, ні мало – 1’926’200 грн. Майже 2 мільйони гривень на рік. І де вони? Ми вже не кажемо про фінансування, що виділялося протягом 2013-2015 років.
Та й насправді, чи потрібні мільйони для того, щоб залатати дірку в стелі, чи привести східці до ладу, чи прибрати побите скло?
Уявіть, що у вас вдома через дощі почав протікати дах. Чи стали б Ви – як справжній господар – чекати три роки, щоб довести ситуацію до того, коли в даху з’явилася б дірка, з якої тече вода? А окрім цього всюди по хаті розкидане сміття та побите скло, а поруч бігають власні діти. Чи чекатиме господар три роки, допоки не почне прибирати? Коли йдеться про власну оселю, це звучить абсурдно. Навіть якщо грошей зовсім немає, можна позичити в сусідів, друзів чи родичів – і припинити кляте протікання. Прибрати ж сміття можна й безкоштовно. А тут бач – «хата» не своя, діти чужі і майно – комунальне. І чомусь ця ситуація нікого не дивує, хоча, нагадаю, є 2 мільйони на рік з обласного бюджету. Що ж, «розруха не в клозетах…».
Та що казати, коли після завершення сезону вже третій рік поспіль директор не може обійти територію закладу і подивитися, чи все в порядку і чи все прибрано. Відповідно до рішення обласної ради та статуту заклад перебуває у сфері управління Чернігівської облдержадміністрації та безпосередньо підпорядковується Департаменту сім’ї, молоді та спорту облдержадміністрації. Та, вочевидь, Департамент здійснює «керівні та спрямовуючі» функції, м’яко кажучи, неохоче.
Тому спеціально для керівництва Департаменту сім’ї, молоді та спорту, яке несе безпосередню відповідальність за діяльність табору, нагадаємо, що описані вище дії та бездіяльність директора табору порушують пункти 5.6 і 7.6 Статуту закладу, та, відповідно, рішення Чернігівської обласної ради, підпадають під дію статей 40 та 41 Кодексу законів про працю України, а також під дію статті 367 Кримінального кодексу України «Службова недбалість».
Також цікаво було б дізнатися, що думає з цього приводу голова Чернігівської ОДА Валерій Куліч?
ЧЕline проведе власне розслідування з цього приводу – ми з’ясуємо, хто насправді винен у цій ситуації.
