«Мій туристичний край»: Волосківці – найстарша церква Менщини та кобзар Пархоменко (Фото)
Уперше село згадується у літописах у 1660 році. Успенська церква зведена 1765 р. поруч зі стародавнім замчищем.
Дерев’яна, хрещата у плані.
Спершу була п’ятизрубною. Приміщення між рукавами з’явилися згодом. Центральна дільниця увінчана восьмериком із бароковою двозаломною банею вишуканих форм. Із західного боку сполучається із триярусною дерев’яною дзвіницею, прибудованою у середині ХІХ ст. На території села в районі церкви виявлено городище VІІІ-ХІІІ ст. н.е.
Успенська церква — найстаріша дерев’яна церква Менського району, вона ж найпершою відродилася на зорі незалежності України.
Пархоменко Терентій Макарович народився 8 листопада 1872 року в селі Волосковці Сосницького повіту. Помер 6 травня 1911 року там же. Видатний український народний співець-кобзар. Ще в ранньому дитинстві Терентій Пархоменко втратив зір.
Навчався грі на кобзі та лірі у місцевих співців музикантів, а потім вчився у відомого кобзаря Михайла Кравченка у Сорочинцях на Полтавщині.
Популярність Т. Пархоменка почала зростати після його зустрічі з видатним українським композитором Миколою Віталійовичем Лисенком на початку літа 1902 року в Києві. М.В. Лисенко надавав всебічну допомогу, організував зокрема його публічний виступ у Київському оперному театрі. Того ж року Т. Пархоменко брав участь у виступах народних співців на 12 археологічному з’їзді, що відбувався у Харкові. Тут він був визнаний найкращим з усіх дванадцяти кобзарів, які брали участь у з’їзді.
Під час революційних подій 1905-1906 рр. брав участь у забороненій агітації. У своїй бандурі переносив заборонені владою революційні листівки.
У березні-квітні 1911 року він бере участь у відзначенні 50-річчя від дня смерті Т.Г. Шевченка, мандрує по шевченкових місцях Київщини й Черкащини. Виступаючи на сцені місцевого театру в Умані, Т. Пархоменко несподівано для присутніх заспівав революційну пісню «Трудно братцы, нам жыветца», за що був тяжко побитий жандармами. Хворого Пархоменка добрі люди ледве довезли живого до рідних Волосківців, де він незабаром і помер. У 1963 році, вшановуючи пам’ять свого славного земляка, жителі села Волосківці спорудили на його могилі пам’ятник, який у 1971 був замінений новим. Після смерті справу батька продовжила донька Терентія Євдокія Пархоменко (1895-1963). З п’яти років вона була поводирем свого батька, побувала з ним у сотнях сіл і міст.
Анатолій Васильович Гайдамака народився 9 червня 1939 року в с. Волосківці — український художник-монументаліст. Народний художник України, лауреат Державної премії ім. Шевченка, Заслужений діяч мистецтв України. Головний художник Меморіального комплексу «Музей Великої Вітчизняної війни». Член АМУ, Національної спілки художників України.
Автор оформлення Державного історико-культурного заповідника на о. Хортиця (1977-1988), музеїв М. Островського у Шепетівці (1979), М. Коцюбинського в Чернігові (1982-1983), Т. Шевченка у Києві (1984-1987), літературного музею в Одесі (1984-1985), філії Центрального музею В.І. Леніна (1980-82; зараз — «Український дім»); художнього вирішення інтер’єрів банку «Україна» в Києві (1994), інтер’єрів адміністрації культурного центру «Росія» у Харбіні (1997, Китай), церкви Святої Трійці (1998-1999, Македонія), художнього оформлення Національного музею «Чорнобиль» у Києві (1994-1996).
Створив живописний цикл «Розп’яття» (1988-1990) тощо. Мешкає у Києві.
