Лариса Висоцька народилася якраз на свято весни і ніжності – 8 березня. Обрала мало не найгуманнішу професію у світі – лікаря-педіатра. І вона ж – єдина жінка з Менщини, яку було мобілізовано до війська під час проведення АТО на сході нашої держави.
Родом Лариса Висоцька з Черкащини. Та в житті – як на довгій ниві. Так трапилося, що трирічною дівчинкою Лариса разом із мамою переїхали до нашої Киселівки. Мама, яка за фахом лікар-терапевт, до самої пенсії лікувала киселівців. Донька серед сільських буднів пізнавала світ. Закінчила «десятилітку» в Киселівці.
«Спершу думала вступати до політехнічного вишу, але потім перемогли мамині побажання і ще, мабуть, дитячі враження – білий халат, запах медикаментів. Тож стала студенткою Київського медичного інституту», – згадує вона.
Після закінчення вишу Лариса потрапила за розподілом до Березни. І від дому недалеко, часто приїздила до села маму відвідати. Тут і зустріла свою долю – юнака Михайла з Козелецького району. Одружилися. Донька Катруся народилася. У професійних клопотах, сімейних радощах і турботах слалася життєва стежка. І тут, як грім із ясного неба…
«Наприкінці січня 2015 року – я якраз у Чернігові в стоматолога була – зателефонували мені з райвійськкомату. Кажуть, треба на медогляд приїхати. Пройшла я медогляд, а наступного дня повістку отримала. Істерики ніякої не було, у мене такий підхід: «Якщо треба, отже треба». І домашні із розумінням поставилися, підтримали», – розповіла жінка.
Частину мобілізованих, серед яких була і лікарка Лариса, відправили до навчального центру в Житомирську область. Потім – до бойової частини, окремої артилерійської бригади, яка формувалася у Київській області. Під час навчання тренувалася жінка з пістолета й автомата стріляти, навіть бойову гранату кидати. Кадрові військові дивувалися, як добре це їй вдається.
«Жили в наметах. Мені як начальнику медичного пункту бригади вже тоді роботи вистачало: у багатьох хлопців від піску алергія з’явилася, а ще побутові травми, застуди. З медикаментами на початку було дуже сутужно, добре, що волонтери допомагали. Із кадровими військовими важкувато було спілкуватися. Я хоч і майор медичної служби, але ж в армії не служила, специфіки не знала. Та досвід – то справа наживна», — продовжує розповідь медик.
У перших числах лютого 2016 року Лариса Миколаївна потрапила на Донбас. Підрозділи бригади по всій Донецькій області були розкидані, медичний пункт розмістився під Краматорськом.
«Зважаючи на специфіку артилерійської бригади, прямих зіткнень із противником не було. Але доводилося і поранених лікувати, і хворих вистачало. Жила в бліндажі, але я сільська – мене такими умовами не злякаєш: води принести, «буржуйку» витопити зумію», – пояснює майор.
Демобілізувалася Лариса Висоцька у квітні 2016-го.
Джерело: щотижневик «Наше слово»
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
