Часом доля жене людину з рідної землі і залишає на чужині з пораненою душею, як лелеку з підбитим крилом. Це про Василя Нефеліна – письменника й патріота України (1907-1968 рр.).
Василь Данилович Нагорський (псевдонім — Нефелін) родом з Остерщини. Письменник, перекладач і педагог, репресований у 1937-му, а реабілітований у 1956-му, замовчуваний у часи застою, він був творцем української довоєнної прози, палким патріотом рідної мови.
У 1920-х роках минулого століття вчителював у м. Остер, працював у редакціях районної та обласної газет, був директором школи у с.Черкаські Тишки біля Харкова.
Перші оповідання і вірші надрукував у 1925 р. у журналі «Плужанин». У 1930-1931 роках працював відповідальним секретарем і був членом редколегії журналу «Плуг» (м.Харків). Нефелін – автор збірок оповідань «Із глибин» (1930), «Сулонські оповідання» (1959). «Золоте відерце» (1962), «Любов» (1965), повістей «Будні» (1930), «Ранок його життя» (1960).
Цими днями минає 110 років від дня народження письменника. З цієї нагоди у приміщенні Козелецької центральної бібліотеки відбувся вечір пам’яті Василя Нефеліна, на який завітали члени літературної студії «Паростки» Козелецької гімназії №1, інтелігенція райцентру, члени літературного об’єднання імені Василя Нефеліна, яке було створено у 1990 році і діє дотепер (голова — Олексій Крачило), жителі селища.
Промовці розповідали багато цікавого про життя письменника, аналізували його творчість, читали поезії, присвячені Василю Нефеліну, ділилися своїми міркуваннями про те, що потрібно зробити, щоб якомога більша кількість земляків знала про цього талановитого й несправедливо забутого автора.
За матеріалами районної газети «Новини Придесення»
