Пенсіонерка Катерина Кадала п’ять років тому переїхала з чоловіком із Чернігова до купленої в селі хати. Тож, як і годиться, подружжя тримає господарство – кролів, курей, індиків і незвичних для наших сіл цесарок.
Як переїхали до села, так і завели цих цесарок. Несуться вони добре, хоч годувати їх треба окремо від іншої птиці, щоб яйця не були жирними, бо тоді малеча не вилупиться.
Подобаються цесарки господарям, хоч і крикливі (тим паче, що побутує думка, наче від їхнього крику пацюки-криси з двору тікають). Шкоди, як кури, не роблять, у городі не гребуться. Але літають дуже високо, можуть і хату перелетіти. Якщо ввечері залетить така птиця на дерево, то там і заночує. Але домівки тримаються.
Фахівці запевняють, що цесарки – птахи куроподібні, родом з африканських країн. В Україні прижилися з ХVІІІ століття як декоративні. Налічується їх близько двадцяти порід, зокрема сіро-краплисті або сріблясто-сірі.
М’ясо і яйця за поживними і смаковими якостями перевищують м’ясо та яйця іншої домашньої птиці. Недаремно в старовину їх називали “царськими птахами”. Небажано їх утримувати разом із курми, бо можуть злучатися. Хоча гібриди більші, але часто безплідні. Отака дивина.
Джерело: тижневик «Маяк»
