Чернігівщина – неповторна територія. Тут чудове все, особливо природа, яка вражає своїм розмаїттям. Зокрема, гуляючи Міжрічинським регіональним ландшафтним парком, можна ніби здійснити мандрівку до пустелі чи якоїсь скандинавської країни.
За словами Андрія Сагайдака, гіда в дику природу, засновника природничого центру «Міжрічинська пуща», дюни – це характерний ландшафт для Полісся. Просто на них мало хто звертає увагу. А насправді вони є практично по всьому Поліссі.
«Це сліди, який лишив по собі останній льодовик приблизно 10-12 тисяч років тому. Він танув, величезні маси талої води стікали і виникли великі піщані відклади. Наукова назва – флювіогляціальні відклади. Це витягнуті піщані пагорби. Насправді невисокі, заввишки 5-7, рідко до 10 метрів», – у коментарі для ЧЕЛАЙН зазначив Андрій Сагайдак.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Молодь у громаді на Чернігівщині запрошують на стажування до міської ради
На Поліссі люди їх часто не помічають, бо зазвичай вони вкриті сосновими лісами. На них ростуть, як кажуть лісники, непродуктивні сосняки, тобто розлогі та невисокі дерева. Тому ці дюни наче й непомітні.
«Але в тих місцях, де ліс зник унаслідок пожеж, через випас худоби або якусь іншу причину, оці піски починають трішки рухатися, їх вітер перевіває і формується дуже цікава місцевість, яка нагадує справжню пустелю – голий відкритий пісок, який вітер хвильками викладає, як справжні бархани з кущиками трави, лишайниками чи якимись іншими посухостійкими рослинами. З часом бархани знову можуть зарости і так до наступної пожежі чи ще якогось впливу», – каже Андрій Сагайдак.
За площею «пустельна» ділянка – приблизно 50 гектарів. Це вважається доволі невеликою площею. Примітно, що по всій Європі вони поступово зникають. Тому оці угрупування континентальних піщаних дюн підлягають охороні.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Ірина Осташко
