Гуде околиця, трусяться шибки, вібрує підлога… Це не військові навчання, як хтось міг подумати, а звичайний день простих мешканців, спокій яких чи не щодвадцять хвилин порушує проїзд вантажівок, — із таких слів починається пост Юрія Дахна, який він опублікував на своїй сторінці у Facebook.
Можливо, для мешканців міста – це звична справа, але наразі мова не про обласний чи районний центр і, навіть, не про центр громади. Це маленьке село Москалі, в 25-ти кілометрах від Чернігова і 5-ти від Любецької траси.
Сезон польових робіт у Чернігівській індустріальній молочній компанії, філіал якої знаходиться в сусідньому селі Шибиринівка, завжди супроводжується подібним «дрижанням» землі.
На днях розпочався збір кукурудзи в околиці села, і фури, що її возять, їдуть через Москалі. Вищезгадане вібрування шибок і підлоги – ще півбіди. Великовагові вантажівки псують дороги сільського та міжсільського сполучення. Це по-перше.
Нову асфальтовану дорогу в частині Москалів було прокладено у листопаді 2009 року. Здавалося, що нового покриття має вистачити не на одне десятиріччя, якщо не на сторіччя, враховуючи автомобільні потреби села з 50 мешканцями. Та й навряд хтось на таку малу кількість жителів знову робитиме дорогу, у разі необхідності. Цього літа у частині села, що веде в бік Антоновичів, ОТГ було виконано поверховий дорожній ремонт, але, з такими темпами, і його ненадовго вистачить. По асфальту пішли тріщини, обламується кромка, позаяк наші сільські дороги не розраховані на таку вагу.
А про шляхи міжсільського сполучення вже годі й говорити. Капітального ремонту вони бачили ще за царя Гороха, не рахуючи того, що подекуди ями засипають щебенем, котрий за декілька тижнів розлітається узбіччями, або піском, який за першого дощу перетворює дорогу на справжнісіньке болото.
Жителі Москалів у розпачі, адже під’їзні шляхи до населеного пункту руйнуються вщент. Під колесами фур асфальт кришиться немов печиво. Великовагові авто перетворили міжсільські дороги на місиво. Через це обмежено рух рейсового автобуса з обласного центру, оскільки дорогою не те що їхати, важко навіть пройти. Водії, котрі наважуються на власному авто подолати цю відстань, після поїздки хоч-не-хоч, та мають братися за щітку та ганчірку. А велосипедистові необхідно, мабуть, возити із собою змінний одяг, бо ноги чи не до колін забризкує брудом. Їзда ж у шкільному автобусі зараз більше нагадує ралі. Страшно їхати, бо на тих яругах, які повибивали вантажівки, автобус хитає неначе гойдалку.
Окрім пошкоджених доріг, фури завдають й іншої шкоди – від їхньої частої їзди по будинках та інших господарських будівлях сільських жителів йдуть тріщини. Це по-друге.
І гуляти зараз вулицею просто небезпечно, навіть дорослим, не кажучи вже про дітей, котрим під час весняно-посівних і осінньо-збиральних робіт (або ж зимово-збиральних, як-от зараз) із двору самому – зась!
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.
