Недалеко від палацово-паркового комплексу «Качанівка», що на Ічнянщині, розташовується оазис зеленого туризму під назвою «Соколиний хутір». Усі, хто там побував, стверджують, що це не просто своєрідна відпочинкова база. Це місцевість, де український національний колорит тісно переплітається з мальовничою природою.
Про життя-буття на хуторі журналісту ЧЕline розповів його власник і громадський діяч Микола Череп.
За словами пана Миколи, «Соколиний хутір» функціонує вже 19 років.
«Спершу десь 24 роки тому виникла ідея, потім треба було визначитися з місцем розташування та стратегією розвитку. При цьому зважав на екологічний та історичний фактори. До того ж, мої діди і прадіди та родичі дружини народилися саме на цьому хуторі. Тож для мене ця місцевість асоціюється не лише з туристичною галуззю, а й із глибоким родовим корінням», – розповів чоловік.
Нині «Соколиний хутір» – це колоритна місцина, де можна на якийсь час сховатися від міського шуму та зануритися в національну атмосферу. До речі, розваги на хуторі доволі своєрідні і захопливі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Туристам із Білорусі показали мальовничу Чернігівщину
«Діють три музеї, в яких можна побачити унікальні експонати. Наприклад, посуд доби трипільської культури чи монети часів Володимира Великого. Функціонує козацька лазня, проводяться виступи кінного театру, майстер-класи з ковальства, гончарства й інші не менш цікаві речі, такі як карбування до 40 видів різних ювілейних монет. Також наш театр знімається у кінофільмах. А з 1 травня запрацює поки єдина на Чернігівщині художня галерея імені Тараса Шевченка», – відзначає Микола Череп.
Чоловік розповів, що роботи на хуторі вистачає для всієї родини.
«Сім’я складається з п’яти осіб. Це разом із онуком-першокласником, який у кінному театрі виступає з 4-х років», – усміхнувся дідусь.
До речі, на хуторі можна зупинитися на ночівлю, або прожити кілька днів у колоритних будиночках.
«Садиби на хуторі всі різні. Є такі, яким і по 70 років, і 175 років. Вони – як готелі. Важливо, що поблизу є річка. Тож відпочивальникам є де покупатися, рибу половити чи на човні покататися», – повідомив господар.
Микола Череп пишається, що за роки існування хутора його відвідали гості більш ніж із 35 країн світу. Приїжджали також представники знаменитих родів: Тарновських, Скоропадських, Галаганів, Кочубеїв, Русових, Ревуцьких та інші.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Чернігівщина туристична: вибір року — 2018»: де варто побувати
Гостей на хуторі господарі зазвичай зустрічають у національному вбранні.
«У звичайний день роботи багато, і в костюмах не ходимо. Не можу ж у вишиванці коня купити чи ще якусь роботу виконувати. Натомість четвер, п’ятниця, субота, неділя – дні прийому. Тож вбираємося у костюми», – пояснює пан Микола.
А насамкінець розмови він зізнався, що наразі на «Соколиному хуторі» йому вдалося реалізувати тільки 45% задуманого.
«Передусім не вистачає фінансів і допомоги від держави. Скажімо, погана дорога до хутора не дуже приваблює туристів. Це гальмує розвиток не тільки хутору, а всього регіону», – переконаний він.
Та справжніх поціновувачів історії, етнографії та козацького минулого розбитими автошляхами не злякати. Тож і прямують у пошуках нових вражень і по єднання з природою на Ічнянщину. І стверджують, що не шкодують. Навпаки, принагідно обіцяють неодмінно повернути сюди ще раз.
Ірина Осташко
