Яскраве життя, легкі гроші, емоції та багато іншого знаходять гравці, сідаючи за покерний стіл. Почавши гру одного разу, граєш у неї все життя і немає значення, у твоїх руках карти чи будь-яка інша ситуація, де необхідно приймати рішення, роблячи вибір… роблячи ставку… ризикуючи втратити або примножити.
Грати в покер починають із різних причин, але продовжують лише за однієї – гроші.
«Новачкам щастить» — ця фраза звучить дуже часто, коли неграмотний у покерній стратегії новий гравець виграє, але мало хто замислюється, що ця перемога залежить не від везіння, а від дурості гравця, адже досвідчений опонент веде гру, спираючись на стратегію, математику, психологію, поєднуючи й аналізуючи безліч чинників, притаманних у цю конкретну мить, новачок же грає емоціями. Від виграшу емоції вирують, дають відчуття величі та всесильності, притупляють почуття обережності та розсудливості. Що більша сума виграшу, то більше адреналіну в крові і менше страху втратити все.
Відігравши якийсь час і пішовши «в плюсі», людина повернеться за покерний стіл і причина цього – гроші. Легкі гроші завжди манять, легкість примноження капіталу перетворює гру на наркотик. Наркотик – це залежність. Навіщо тяжко працювати місяць, якщо за пару годин гри можна виграти місячний дохід, так міркують всі без винятку гравці, які сіли за покерний стіл. Люди перестають працювати, перестають займатися бізнесом, втягуючись у швидкий прихід грошей завдяки виграшу.
Що більше людина грає, то більше вона спілкується з досвідченими гравцями і від них починає вчитися покерної стратегії, математики, психології… Читає книги про покер або ж дивиться онлайн-уроки. Що більше людина вбирає у себе інформації про «правильність» ведення гри, то менше вона грає емоціями і більше починає думати. Що більше думає – то більше страхів з’являється. Гравець починає боятися програти, бо в нього за відсотками невиграшна карта на руках, і скидає перемогу, а коли за відсотками він повинен перемогти – йде до кінця і програє новачкові, який грає емоціями і не знається на тому, в чому почав розбиратися вже не новачок.
Почавши програвати, здавалося б, час закінчити з покером… але ні. У пам’яті залишаються моменти виграшу – і людина йде відіграватися. Що більший програш, то частіше гравець робить ставки, сподіваючись зловити виграшну комбінацію, то більше грошей йде з його кишені.
Людина не зупиниться у грі навіть тоді, коли програє все. Гра затягла – і гравець, як наркоман, шукає гроші з різних джерел… продає своє майно, позичає, бере кредити, краде. І колись із перспективної успішної особистості завдяки грі людина перетворюється на істоту без гідності, без честі, без поваги…
Небагатьом вдається зрозуміти це, дивлячись на сусіда по покерному столу, вчасно зупинити себе і піти, повернутися до життя без гри, зберігши сім’ю, повагу друзів, майно і роботу.
Гра – це наркотик, наркотик – це залежність. Навіть зав’язавши, наркоман завжди знаходиться в становищі, коли може зірватися. Поштовхом для зриву можуть слугувати різні чинники, вони завжди йтимуть пліч-о-пліч із гравцем усе його життя.
Але є й винятки, і кожен новачок, починаючи гру, вважає, що він той самий, якому пощастить стати винятком, збагатитися і жити яскраво.
Хорошо про себя написал) спасибо, что такие как ты играют в эту игру…