Через кілька днів після Великодня починаються Поминальні дні (Радониця), у народі ще відомі, як Проводи або Гробки. Вони розпочинаються через тиждень після Світлого Христового Воскресіння.
Тож у ці дня багато людей приходять на кладовища і часто влаштовують там трапези, споживають алкогольні напої. Та чи годиться так поминати спочилих родичів і в який саме день це треба робити?
За словами отця Романа, настоятеля Катерининськоїцеркви в Чернігові, щодо відвідування кладовищ і поминання померлих родичів є різні традиції. І в різних православних народів поминання відбуваються в різні дні. Що для нас може бути і незвичним абонезрозумілим.
«Є парафії і навіть в Україні, де поминання родичів відбуваються одразу на другий чи третій день Великодня. Це така традиція і не більше. До того ж, є поминальні дні, коли люди в церкві подають записочки. Втім, упродовж Світлого тижня, який одразу після Великодня – дні не поминальні. Але на літургії ми виймаємо часточки і за здоров’я, і за упокій. Навіть уВеликдень ми поминаємо і живих, і померлих. Бо знаємо, що в Бога немає померлих. У Господа всі живі. Адже є церва небесна – це всі, хто відійшов від нас, і церква земна – тобто ті, хто нині живе. Але всіх нас єднає Христос, який смертю смерть подолав.
Завтрашній день, вівторок – це і є так звана Радониця, коли заведено поминати своїх померлих родичів. І в храмах відбуваються відповідні богослужіння. І люди йдуть на могили до своїх спочилих родичів», – у коментарі для ЧЕЛАЙН зазначив отець Роман.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Межа давньоруського Чернігова та поховання: нові археологічні знахідки у місті
Він також сказав, що думає про застілля на цвинтарях та чи потрібно їх влаштовувати.
«Є така стародавня традиція споживати на кладовищі їжу. Хоча я не знаю, чи має вона якесь християнське підґрунтя. Напевно, скоріш за все, зовсім не має християнської основи. І до поминання не має жодного стосунку.
Чи потрібна померлій людині трапеза? Звісно, ні. Чи з’являються душі родичів на оці поминання? Безумовно, що ні. Вони мають зовсім інше місце перебування. І навіть могили чи надгробні пам’ятники потрібні не так померлим, як живим. Бо, напевне, в такий спосіб ми виявляємо свою любов, ставлячи хрест, пам’ятник чи приходячи на могилки, щоб згадати людину і пом’янути. Тому найперше це потрібно для нас, бо це наша пам’ять. І у поминальний день важливо не тільки поїсти та напитися, а найперше важливо помолитися і згадати ті добрі моменти, які були в нашому житті, пов’язані зі спочилими родичами.
Бо споживання їжі і поминання – це речі, які мають розділятися. Тільки молитва є їжею духовною, яку ми даємо дорогим нашому серцю людям, яких уже немає з нами. Але чи буде результат, якщо заборонити традицію їсти на кладовищах? Безумовно, не буде. Люди звикли і багато сотень років поминають саме так. Але навіть, якщо все—таки їмо на кладовищах, найперше – це звершення молитви. Ми повинні попросити, щоб Господь упокоїв душі померлих родичів, де всі святі і праведні спочивають», – пояснює отець Роман.
Ірина Осташко
