Починати розгляд проблеми можна з будь-якої точки, від намірів, засобів, суб’єктів, об’єктів, інтересів, тощо. Ось, приміром, комуністи дурили голову людям своїми світлими намірами, але через «дрібні тимчасові труднощі» змушені були знищити мільйони українців. Так само й представники державного управління та місцевого самоврядування дурять голову українцям в незалежній Україні своїми добрими намірами, звісно, не забуваючи при цьому розпродувати Україну і набивати матраци мільйонами доларів та золотими годинниками.

Пропозиція автора така, давайте оцінимо діючу систему по кінцевому результату! Споглядаючи результати 25 річного використання діючої системи, в основі котрої влада посадовців, можна зробити один висновок – вона руйнівна для України.

До речі, влада посадовців, окрім всього іншого, ще й здійснюється всупереч діючій Конституції, в котрій передбачено здійснення влади лише народом. Як? Безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Підкреслюю, народом, безпосередньо і через. Але здійснення влади органами державної влади і самоврядування самими, без здійснення головної влади народом не передбачено!

В той же час реальні механізми здійснення влади отими, «через котрих» є, а самим народом немає.

Автор звернувся до Кабінету Міністрів з проханням вказати закони України, котрі внормовують об’єднання громадян України для здійснення ними влади як безпосередньо, так і через державні та самоврядні структури. Текст звернення наведено нижче. Кабінетом Міністрів воно зареєстроване за номером ТР-6173362 від 30 листопада 2016 року, прийнято до розгляду і направлено для опрацювання Міністерству юстиції.

Отже, питання дуже серйозне, питання про те, хто є реальною владою в Україні, народ чи посадовці? Якщо народ, то необхідно його забезпечувати необхідними знаннями та вміннями й реальними механізмами здійснення влади, якщо посадовці, то їх потрібно судити за наслідки їх діяльності і, знову ж таки, займатися передачею реальної влади народу.

 Кабінету Міністрів України

Громадянина України

Трегубенка Сергія Миколайовича

Про реалізацію конституційного права
на здійснення влади в Україні.

Звернення

Шановні члени Кабінету Міністрів!

До тексту Конституції України закладено ряд положень, котрі при належній їх реалізації здатні перетворити Україну в сучасну країну високого рівня розвитку. Зокрема, твердження в статті 1 про те, що Україна є демократичною державою; в статті 5 про те, що Україна є республікою, та те, що владу в Україні здійснює народ.

В той же час в Україні панує економічна розруха, розгул корупції, від’ємна демографія та війна. Звісно, головна провина за це лежить на Комітеті Верховної Ради з питань науки та освіти і відповідному міністерстві, котре нічого не робить для забезпечення українців необхідними знаннями для ефективного виконання свого громадянського обов’язку по наведенню порядку в країні.

Але мова йде не тільки про наукове та освітнє незабезпечення українців, мова йде про блокування можливості українцям самим навести порядок в своїй країні.

Стаття 5 Конституції твердить: «Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування».

Зрозуміло, без належної суспільно-політичної освіти народ не здатен здійснювати владу ні безпосередньо, ні через когось. Єдине, що йому залишається, так це, практично на рівні інстинктів, обирати собі вожака і об’єднуватися навколо його волі. Звісно ж, суспільна організація на таких засадах в сучасному світі нездатна забезпечити не тільки розвиток, а й елементарне виживання. Оскільки надії на державну науку та освіту небагато, то, судячи з усього, суспільству доведеться самому себе забезпечувати необхідними знаннями та вміннями.

Питання, метою знаходження відповіді на яке є це звернення, полягає в тому, як в межах чинного законодавства українці можуть реалізувати свій конституційний обов’язок по здійсненню влади в Україні?

Яким законом передбачено об’єднання громадян для безпосереднього і «через органи державної влади та органи місцевого самоврядування» здійснення влади?

Очевидно, що мова йде про суспільно-політичну функцію, тому вона знаходиться поза межами дії закону про громадські об’єднання.

Сукупність законів про політичні партії, вибори, місцеве самоврядування, державну службу і подібних відносяться до унормування діяльності тих, котрі в статті 5 Конституції зазначені після терміну «через». А здійснення влади самим народом, хоч безпосередньо, хоч «через» позбавлене реальних механізмів. Під час виборів українці голосують не за корисні для них норми суспільних взаємовідношень, а за різні побічні ознаки: роздані продуктові пакети та грошові подачки, симпатичні обличчя, прожекти майбутнього добробуту, котрі нічим іншим як локшиною на вуха назвати не можна.

Вбачається, що причиною всіх негараздів в Україні є діяльність отих, котрі без кваліфікованого здійснення влади народом України своїх владних повноважень, тобто, всупереч статті 5 Конституції, керують Україною.

Реформи з децентралізації та територіального об’єднання обмежуються декларативним використанням терміну «громада» і практичною діяльністю на рівні рад,  тобто, на рівні тих, котрі діють від імені народу і замість народу. Звісно ж, використання терміну «самоврядування» по відношенню до такого способу суспільного управління абсолютно неправомірне, по суті, в Україні продовжує діяти сумнозвісна влада рад (радянська влада), тобто, влада обранців а не влада народу.

Влада освіченого в суспільно-політичній царині народу веде до покращення стану справ в суспільстві та державі, створення сучасного рівня країни з високими стандартами життя. Влада ж посередників веде до їх паразитичного збагачення за рахунок знищення країни, в Україні цей теоретичний висновок повністю підтверджується практикою.

Камази та матраци готівки і офшорне багатство, знищена економіка та армія, здача ворогу Криму та східних областей, оце справжнє обличчя влади посередників.

Волонтери й добровольчі батальйони зупинили знищення України. Народ без посередників і всупереч волі посередників зупинив військову окупацію всієї території. Наступним кроком має стати наведення порядку в суспільстві й державі силами освіченого народу.

Для забезпечення здійснення в Україні влади народу, як безпосереднього так і через різні ради та державні органи, вбачається вкрай необхідним створення об’єднань громадян для:

1. Розробки програм наведення порядку в країні та програм розвитку.
2. Оцінки дій політичних партій та посадовців на предмет їх корисності-шкідливості інтересам народу України.
3. Поширення суспільно-політичних знань серед громадян України.
4. Підтримка корисних народу політичних сил, їх місцевих організацій та окремих громадян чи протидія їх суспільно-політичний діяльності у випадку визнання останньої шкідливою для народу.
5. Оцінка діяльності посадовців і депутатів всіх рівнів на предмет їх корисності народу України.
6. Поширення інформації про свою діяльність та рекомендацій суспільству через власні та інші засоби масової інформації, електронні сайти, листівки, тощо, в тому числі під час виборів.

Даний перелік не є вичерпним.

Виходячи з викладеного вище прошу:

Перше. Дати швидку відповідь щодо того, згідно якого закону вже сьогодні можна створювати об’єднання громадян для реалізації їх конституційно закріпленого обов’язку по безпосередньому та опосередкованому здійсненню влади в Україні. Особлива важливість створення таких об’єднань пов’язана з процесами територіального об’єднання громад та децентралізації влади.

Друге. Силами відповідних міністерств започаткувати процес приведення тексту Конституції до реалій життя.

Приміром, означити суспільний устрій в Україні як охлократію, тобто владу неосвічених людей, котрі на виборах голосують за гречку та локшину на вуха і в результаті мають весь комплекс таких негативних явищ як корупція, економічна розруха, війна, тощо.

Або, описавши реальний стан речей, проголосити намір розвитку українського суспільства до рівня демократії, тобто, влади освічених в суспільно-політичній царині людей. Звісно ж, при цьому деталізувати необхідне законодавче та організаційно-методичне і фінансове забезпечення таких змін.