Порожні спортивні зали, уроки фізичної культури в онлайн форматі та відсутність спортивних секцій – такі нині реалії спортивної сфери Чернігівщини.
З початком повномасштабного вторгнення спортивна сфера Чернігівщини зазнала неоднозначних змін.
Про спортивне життя на Чернігівщині в умовах війни ми розкажемо у цьому матеріалі.
СПОРТИВНА СФЕРА ЧЕРНІГОВА
У залі, де тренуються вихованці спортивного клубу «Рукопашний бій», спекотно – здається, що рух тут не припиняються ані на хвилинку, триваючи від самого ранку і до вечора. Спершу тренер проводить заняття для найменших вихованців клубу, потім на заміну малятам приходять підлітки, а вже опісля, наприкінці робочого дня, в залі клубу тренуються дорослі. Такий темп роботи тут був до повномасштбаного вторгнення і таким він залишається наразі.
- Кількість дітей, котрі хочуть тренуватися, не зменшилася, я б навіть сказав, що навпаки – збільшилась, адже з початком повномасштабного вторгнення чимало спортивних секцій різних видів спорту закрилось, — розповідає чернігівський тренер Сергій Петрикей.
На думку Сергія Петрикея саме повномасштабна війна послугувала однією з головних причин закриття низки спортивних клубів в Чернігові. Тренери та викладачі мобілізуються, виїжджають з країни, як наслідок – брак кадрів, котрі мають достатньо досвіду та вмінь аби проводити заняття для молодого покоління спортсменів.
А ще війна дуже змінила дітей. Перебуваючи з ними щодня, аналізуючи покоління за поколінням, можна зробити певні висновки.
- На жаль, все не надто втішно. Сучасні діти, які приходять до нас на тренування значно агресивніші та жорсткіші, аніж ті, що колись починали займатися, маю на увазі до початку повномасштабного вторгнення, — зазначає Чернігівський тренер Сергій Петрикей.
В такому випадку саме спорт тренер Сергій Петрикей називає дієвою панацеєю, адже він виховує. Чудово, коли можливість тренуватися з професіоналом, в хорошу залі — не розкіш, а буденність. І якщо для жителів міста можливість якісно займатися спортом — доволі звична практика, то у мешканців сіл з цим виникає чимало проблем.
СПОРТ НА ЧЕРНІГІВСЬКОМУ ПРИКОРДОННІ
- Поки я у відео форматі розповідаю учням теорію, то вони, по той бік монітору, п’ють каву або чай. Отак і виходить, що фізкультура онлайн – це взагалі не про спорт, — розповідає вчитель фізичної культури з прикордонного населеного пункту Тур’я Олександр Пушкар.
Населений пункт Тур’я, де вчителює Олександр Пушкар, розташований в 20-кілометровій зоні Чернігівського прикордоння — шкільні уроки тут відбуваються в онлайн форматі, з огляду на складні безпекові умови.
Про навчання онлайн, його дієвість та актуальність можна дискутувати багато, утім вчитель фізичної культури Олександр Пушкар, в розмові впевнено заявляє, що діти до школи ходити мають, хоча б за змішаною формою навчання, адже існують дисципліни, які опанувати сидячи за монітором гаджетів просто неможливо. Фізична культура — один з таких.
- В теорії це все не розкажеш, потрібно показувати, слідкувати за ними аби виконували правильно, не травмувались. Та і потім, ну кому цікаво присідати на камеру? Дітям хочеться побігати, поскакати, активно провести час з однолітками, — розповідає Олександр Пушкар.
Здавалося б, що якось стабілізувати ситуацію з відстуністю професійного спорту в житті дітей могли б тренування на секціях, ну або хоча б занття з тренером кілька разів на тиждень. Утім на прикордонні це неможливо, через кілька аспектів. По-перше, та сама 20-ти кілометрова зона, яка обмежує різноманітні івенти. По-друге, складно знайти тренера, який хотів би кілька разів на тиждень приїжджати в невеличке прикордонне село аби провести заняття місцевій малечі.
Олександр Пушкар організував зацікавлених батьків та молодь аби проводити тренування для дітей на території шкільного стадіону. Утім, після декількох таких зустрічей хтось з місцевих пожалівся керівнитцву області, мовляв “порушення безпекових умов”, після чого вчителя фізичної культури попросили припинити тренування.
- Хотілося, звісно, як краще. Діти ж всеодно збирають на стадіоні, грають там. А так було б з користю, бо ж коли тренер є, то це вже не просто гра, а заняття з користю, — зазначає Олександр Пушкар.
Та поки росіяни продовжують щоденно обстрілювати Чернігівське прикордоння ситуація залишатиметься стабільно складною, дітям буде заборонено відвідувати школи, а дорослим — проводити заходи зі скупченням людей.
Отож поки в прикордонному населеному пункті ситуація з розвитком спортивної сфери залишається напруженою ледь не єдиним виходом для місцевих є кілька разів на тиждень возити своїх дітей до найближчого великого населеного пункту аби діти там могли тренуватися.
- Кілька разів на тиждень, коли відбуваються тренування, я збираю свою дитину, а ще сусідського хлопчину і везу їх на спортивну секцію в Сновськ, що за кількадесят кілометрів від села, де ми мешкаємо, — розповідає житель населеного пункту Тур’я Олександр Артюшенко.
Представники департаменту сімї, молоді та спорту Чернігівської ОДА зазначають, що повномасштабна війна дійсно суттєво вплинула на спортивне життя області. Про повноцінний розвиток і феноменальні досягнення говорити не доводиться. Чимало спортивних моментів поставлено на паузу. До прикладу – ДЮСШ, що розташована в прикордонному місті Семенівка наразі взагалі знаходиться в режимі простою. Причини зрозумілі – постійні прильоти.
Та попри все іноді на Чернігівщині все ж проводяться спортивні змагання і турніри. Зокрема, в області активно проходив регіональний етап всеукраїнських учнівських змагань «Пліч-о-пліч» (баскетбол, волейбол, футзал, спортивне орієнтування тощо).
Також варто відзначити спартакіаду в Носівці, яка відбулася у травні 2024 року (біг на різні дистанції, метання спису, метання диску, штовхання ядра). Там змагалися легкоатлети з усієї області.
Чернігівщина, як і вся Україна, перебуває в складних умовах через повномасштабну війну. Проте, спортивне життя тут не зупиняється повністю. Важливо відзначити, що спорт продовжує бути важливою частиною життя для багатьох дітей та підлітків. Таким чином, попри всі труднощі, спорт залишається важливою складовою життя Чернігівщини. Це не лише спосіб підтримки фізичної форми, але й шлях до моральної та психологічної стійкості.
Ірина Пономаренко
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
