У травні 1988 року Всесвітня організація охорони здоров’я прийняла резолюцію, в якій 1 грудня було офіційно оголошене Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом.
Цього дня уряди звітують перед своїми народами про протидію епідемії ВІЛ/СНІД.
Про це ЧEline повідомили в Держсанепідслужбі України в Чернігівській області.
Уперше Всесвітній день боротьби зі СНІД відзначався 1 грудня 1988 року. Відтоді 1 грудня стало однією з визначних дат, яка щороку відзначається по всьому світу.
В області з нагоди цієї дати проводиться місячник «Через обізнаність населення до подолання епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу».
Зважаючи на те, що, починаючи з 2007 року, епідемія ВІЛ/СНІДу вийшла за межі категорії ризику, якою є ін’єкційні споживачі наркотичних речовин, і основний шлях інфікування на сьогодні – статевий, під загрозою знаходиться все населення.
Головним інструментом профілактики є всебічні знання про хворобу, шляхи інфікування та чинники, що сприяють цьому. Таким чином, з’являється можливість захистити себе, зменшити шкоду від ВІЛ і наркотику для особистості та суспільства.
СНІД — синдром набутого імунодефіциту – це остання стадія інфекційної хвороби, що має назву ВІЛ-інфекція. Збудником хвороби є вірус імунодефіциту людини (скорочено ВІЛ), що вражає клітини крові, які забезпечують гомеостаз організму людини і захищають його від інфекційних захворювань, розвитку злоякісних пухлин та інших уражень.
Унаслідок дії ВІЛ відбувається глибоке ушкодження імунної системи, і людина стає беззахисною перед збудниками різних інфекцій. Хвороба розвивається повільно, протягом 8-12 років і закінчується клінічною картиною, яку назвали СНІДом. До цього часу СНІД залишається невиліковною хворобою.
ВІЛ-інфекція
Збудник ВІЛ-інфекції належить до групи повільних вірусів і входить до підгрупи ретровірусів. Генетична програма вірусу закодована в його РНК. Щоб клітина зрозуміла команду вірусу, в його складі є спеціальний фермент – зворотна транскриптаза, за допомогою якої інформація з вірусної РНК переходить на клітинну ДНК і керує нею.
Наслідком дії цього механізму є побудова компонентів вірусу, що накопичуються переважно в клітинах крові, нервової системи та інших. Кількість вірусу в крові має спеціальний термін – вірусне навантаження, воно визначає стан хвороби. Із зростанням рівня вірусного навантаження не спрацьовує контроль з боку імунної системи, що призводить до розвитку симптомів хвороби.
Шляхи інфікування
ВІЛ-інфікована людина — це носій вірусу, здатний заражати здорову особу. Зараження відбувається, коли вірус з організму ВІЛ-інфікованого разом із кров’ю, спермою чи виділеннями піхви, або з грудним молоком матері потрапляє в кров здорової людини чи дитини.
Вірус передається
• при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою, коли через слизову оболонку статевих органів (піхви, члена), прямої кишки чи ротової порожнини вірус проникає в організм статевого партнера;
• через кров, насамперед через спільні шприци та голки при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин, а також забруднений кров’ю, нестерильний медичний інструмент;
• дитині від ВІЛ-інфікованої матері – інфікування відбувається під час вагітності, пологів чи годуванні грудним молоком.
Підступність ВІЛ-інфекції у тому, що після зараження людина може довгий час не відчувати ознак хвороби, вважати себе здоровою і водночас заражати інших – насамперед своїх сексуальних партнерів і партнерів по голці. Період безсимптомного носійства може тривати 8-10 і більше років, після чого розвивається СНІД.
СНІД не передається
Хоча ВІЛ вражає весь організм, до цього часу не доведена можливість інфікування через піт, сечу, сльози, слину, оскільки кількість вірусних частинок у цих рідинах надзвичайно мала для зараження. Хвороба не передається побутовим шляхом: через повітря при чханні, кашлі, при спільному проживанні, роботі в одному приміщенні, користуванні посудом. Не треба боятись подати руку інфікованій чи хворій людині, не страшні також дружні поцілунки, якщо на губах відсутні виразки чи тріщинки.
Безпечним щодо зараження ВІЛ є спільне відвідування місць громадського користування – лазні, сауни, басейну, туалету. СНІДом не можна заразитись у громадському транспорті.
Передача ВІЛ через укуси комарів чи інших комах не доведена, бо коли комар жалить людину, він впорскує свою слину, де вірусу практично немає. В організмі комахи вірус розмножуватись не здатний.
Чи можна вберегти себе від СНІДу?
На сьогодні ВІЛ-інфекція не має радикальних засобів лікування, тому головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є запобігання новим випадкам інфікування. У зв’язку з цим, необхідно:
• приймати правильні щодо свого здоров’я рішення, намагатися протистояти таким факторам ризику, як потреба експериментувати, самоутверджуватись під тиском з боку однолітків та наркоділків;
• уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування. Застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів. Купуючи презервативи, слід звертати увагу на строки їхньої реалізації та наявність спеціальної змазки, що засвідчує напис в анотації – проти інфекційних хвороб (іnfections diseases prevention) чи АНТИСНІД. Рекомендується використовувати латексні презервативи;
• сексуальні стосунки з особами, які вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані і вже тому небезпечні. За даними статистики, 30 — 50 % осіб, які вживають наркотики ін’єкційним шляхом, інфіковані ВІЛ, тож вірогідність інфікування надзвичайно висока;
• пам’ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх треба терміново лікувати;
• не застосовувати вже використані брудні шприци та голки при введенні наркотиків. Для кожної ін’єкції слід використовувати одноразовий стерильний шприц і голку, а якщо це неможливо, то кип’ятити шприци багаторазового вживання чи промивати їх дезрозчином;
• важливо знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ-інфекцію дитини, якщо вони якнайраніше звернуться до жіночої консультації для проведення профілактичного лікування.
